Патріарх Варфоломій у своєму новому інтерв’ю, котре цитує Orthodox Times, звинуватив у «папізмі» Патріарха Кирила.
Патріарх Варфоломій заявив, що «всередині Православ’я немає розколу». Він заявив: «Я не можу допустити, щоб православну екклезіологію принесли у жертву на вівтар менш значимих інтересів. Я не маю права робити крок назад. Слово істини «гостріше за будь-який ніж». Про це свідчить історія, джерела, документи, факти. Спростувати це намагаються з допомогою грошей, залякування, пропаганди та фантазій…».
«Чи можна назвати папізмом той факт, що я беру на себе обов’язки свого служіння?». З його слів, зміст надання автокефалії українським розкольникам полягав у виконанні ексклюзивних обов’язків Вселенського патріарха: «Я не можу заперечувати обов’язки, успадковані мною від моїх попередників», – сказав він.
Він також говорив про тих, хто «заграє з федералізмом православ’я за своїми власними стандартами». Пояснимо: на думку патріарха Варфоломія, рівні права Помісних Церков є чужою для Православ’я «ідеєю федералізму», а «насправді» Православ’я має центр влади у Константинопольському Патріархаті.
Відштовхуючись від сказаного вище, кір Варфоломій заявив щодо Патріарха Кирила: «Хто поводиться як «православний Папа»? Той, хто залишається вірним православним традиціям, чи той, хто претендує на становище, котрого у нього ніколи не було і не буде?».
Коментувати ці заяви складно. Вчення про себе як «центр влади у православному світі» заявляється Фанаром із завидною регулярністю вже біля ста років. За патріарха Варфоломія це набуло більш відвертого та цинічного характеру. Після видачі томосу українським розкольникам у 2019 році фанаріоти пішли ва-банк, вимагаючи визнання статусу «першого без рівних». Останні два роки лунають заяви, котрі оголошують чи не єрессю ідею рівності Помісних Церков. У свою чергу, нова екклезіологія Фанару представляється «древньою православною традицією».
Зіштовхуючись із подібним цинізмом, важко не згадати його історичні аналоги:
У 1054 році, в Константинополі, троє папських легатів на чолі з кардиналом Гумбертом увійшли в собор Святої Софії та поклали на вівтар грамоту, у котрій піддали анафемі Константинопольського Патріарха Керуларія та його помічників, висунувши низку звинувачень на їхню адресу. У числі цих звинувачень було «виключення Filioque з Символу Віри». Через кілька століть ця подія стала вважатись формальною лінією розділення православного світу з Римом. Хоча фактичні його передумови виникли набагато раніше, а остаточне розділення було завершене набагато пізніше. Але абсурдне звинувачення на адресу православних у виключенні Filioque з Символу Віри, в котрому його ніколи не було, дотепер викликають подив істориків.
«Слідкуйте за нами в Telegram https://t.me/antiraskol».