Днями у ЗМІ промайнула новина про те, що педофіл зі Львова, котрий представлявся духовним проповідником, ще з 2005 року ґвалтував дітей. При цьому львівські ЗМІ спробували обійти релігійну складову цієї історії, вони навели лише розмиті фрази: «Керівник офіційно незареєстрованої молодіжної спільноти організовував оздоровчі та просвітницькі табори для дітей, однак не мав на це офіційного дозволу. Представляючись як віруючий християнської церкви, ходив по школах та залучав дітей до участі в очолюваній ним молодіжній організації» – саме так описує ситуацію один з найбільших уніатських сайтів РІСУ (Релігійно-інформаційна служба України, головним редактором котрої є Тарас Антошевський), йдеться у розслідуванні на сайті cont.ws.

Таким чином читача підводять до думки, що це була якась нелегальна організація, очолювана педофілом, але що саме за організація, не вказано. І як вказує далі РІСУ: «Він знаходив підхід до священиків та меценатів, і таким чином збирав одяг, іграшки, солодощі для благодійних справ, але й використовував ці речі для своїх майбутніх жертв». Вимальовується наступна картина – певний аферист, що створив підпільну організацію, залучав допомогу для її діяльності, але використовував цю допомогу, щоб отримати доступ до дітей та коїти злочини.

Українська греко-католицька церква чудово обізнана, що це за організація та що це за людина, а Тарас Антошевський, головний редактор РІСУ, навіть перебуває з ним у друзях на Фейсбуці. Більше того, ця організація зовсім не є підпільною, а офіційно протягом багатьох років функціонує при уніатській церкві.

Якщо ми відкриємо каталог приходських організацій Української греко-католицької церкви, виданий Комісією з питань мирян УГКЦ, то на стор. 54 серед решти організацій, що перебувають у юрисдикції Львівської Архієпархії УГКЦ, ми знайдемо прізвище та контактні дані того самого педофіла зі Львова – Романа Московченка, котрий очолює молодіжну організацію. В цієї організації є цілком конкретна назва, про котру змовчали Антошевський та решта львівських ЗМІ – це молодіжна організація «Діти Христа».

Вона була заснована ще у 1986 році при храмі архистратига Михаїла у Львові, це монастирський храм – там знаходиться подвір’я Свято-Успенської Унівської лаври. Про це пише цілий ряд ресурсів, зазначивши, що організація займається молитвою, катехізаторською діяльністю, організовує різні заходи та проводить дитячі табори.

Тобто організація діяла вже десятки років і працювала під керівництвом монастирських кліриків, котрі, ймовірно, у підсумку і призначили Романа Московченка її директором.

Аналогічну інформацію ми знаходимо і на офіційній сторінці самого храму. Ось, наприклад, у 2011 році там був опублікований допис про те, що з 1988 року організація «Діти Христа» при храмі займається збором та роздаванням подарунків для сиріт. На момент публікації організацією вже керував Роман Московченко.

Як вказує ресурс Страна.ua, Московченко раніше отримав богословську освіту – можливо, завдяки цьому він і отримав свою посаду при монастирському храмі. Ймовірно, наявність богословської освіти, а також той факт, що організація діяла при монастирському храмі, стали причиною того, що багато хто позиціонував його як проповідника, а деякі церковні ресурси називали його «брат Роман».

Якщо ми подивимось на адресу організації «Діти Христа», наведену в каталозі парафіяльних організацій Української греко-католицької церкви, то побачимо наступне: Львів, вул. Вічева, 2. За цією ж адресою знаходиться приватна католицька школа св. Софії.

Засновником школи вказана Оксана Кочерган, котра також є радником у Комісії з питань освіти та виховання УГКЦ. А серед спонсорів – багато організацій зі США та Канади, що є цілком звичайним для УГКЦ.

Цікаво, що, судячи з публікацій у гуглі, з сайту школи були видалені всі згадки про Московченка, але в кеші гугла інформація зберіглася.

На офіційній сторінці школи у Фейсбуці керівництво принесло вибачення постраждалим від діяльності Московченка, і в одному з коментарів до цього посту вказано, що Московченко пропрацював там 16 років на посаді координатора зовнішніх зв’язків.

Виходить, що частина жертв може мати безпосереднє відношення до їхньої школи. І вже однозначно можна сказати, що всі жертви були з католицького середовища – адже вся ця діяльність Московченка провадилась під заявами про роботу в рамках Католицької церкви, що виключає потрапляння туди дітей, з, наприклад, православного середовища.

Як вказується на сайті школи, це була перша католицька школа, котру уніати відкрили у Львові, і вона перебуває цілком під управлінням кліриків та ієрархів УГКЦ. У цій школі Московченко працював з 2004 року, а слідчі вказують, що свої злочини проти неповнолітніх він звершував приблизно з 2005 року, що зайвий раз дає можливість припустити, що саме його посада у католицькій школі дала йому більше можливостей працювати з дітьми та коїти злочини.

Московченко не був якимсь аферистом, котрий вводив в оману людей за допомогою підпільної організації – це була людина з католицькою богословською освітою, глибоко інтегрована у галузь католицької освіти у Львові, що займала посаду глави молодіжної організації, котра працювала на базі монастирського храму у Львові.

Саме робота у католицьких організаціях, з одного боку, показує, що цей статус і дозволяв вести тісне спілкування з дітьми та скоювати злочини. А з іншого боку, ця ситуація показує, що він був призначенцем церковної влади, і вони мають нести відповідальність за таке призначення. Вочевидь, саме тому й Антошевський, котрий навіть дружить із Московченком на Фейсбуці, і багато інших кліриків УГКЦ чудово знали, про кого йдеться, але заради порятунку репутації УГКЦ свідомо давали розмиті формулювання, щоб ввести читача в оману, нібито йдеться про якогось афериста незрозумілого релігійного направлення, котрий керував нібито невідомою нелегальною організацією.

Думаю, з цієї ж причини, щоб максимально зам’ята скандал, керівництво УГКЦ не дає жодних коментарів, хоча дана ситуація має до них безпосереднє відношення: це в їхній школі працював педофіл, і це їхню організацію він очолював. Але небажання увійти в історію як структура, що подарувала країні серійного педофіла, УГКЦ мовчить у надії, що ніхто не зверне увагу на подробиці. Як зазвичай, виходить, що репутація білих та пушистих для католиків більше важить, ніж просто по-людськи хоча б вибачитись перед жертвами та родичами жертв за те, що саме ситуація у їхньому церковному середовищі стала для багатьох трагедією.

Більше того, враховуючи специфіку Львова, де церква має колосальний вплив на всі сфери життя, у тому числі й на представників влади, не дивним було би, якби слідчі навмисно не побачать того, що Московченко у найбільш безпосередній спосіб був пов’язаний із діяльністю Української греко-католицької церкви.

Всі ми чули про скандали, пов’язані з педофілією в Католицькій церкві у Європі та США. Тепер же представники Католицької церкви принесли ці злочини і в Україну.