Залишимо мертвим ховати своїх мерців

Час читання: 2хв.

Можливо, події, що минули, пов’язані з перетворенням собору Святої Софії на мечеть, примусять зайвий раз згадати, що Константинополь вже давно впав.

Не треба підігрувати Ердогану та надавати тому, що він зробив, більше значення, ніж воно має. Звісно, це огидний вчинок, пов’язаний зі спробою експлуатації релігійних почуттів у політичних цілях.

Але Ердоган – не Мехмед ІІ, і не було вчора ніякого «другого завоювання Константинополя». Все це неоосманська міфологія самого президента Туреччини, котрий використовує релігійні символи заради створення навколо себе ореолу переможця.

І це багато в чому схоже на те, що зробив патріарх Варфоломій, скасувавши акт 1686 року про передання Київської митрополії та проігнорувавши 300-річний стан речей. Все заради відродження своєї «першості».

Як сказано, треба залишити мертвим ховати своїх мерців. І не варто реанімувати привиди минулого, підживлюючи фантомні болі «грецького світу».

А Православ’ю треба йти вперед – до переосмислення становища «Константинопольської» Церкви у православному світі та механізмів взаємодії Помісних Церков.

Треба мати мужність визнати, що Константинополя більше немає, а нинішній Константинопольський патріархат – це симулякр давно зниклої реальності. І якщо раптом нинішні події допоможуть Фанару канути в лету, то це буде швидше Промисел Божий, аніж трагедія.

У цьому контексті можна сприймати собор Святої Софії не як мавзолей муміфікованого трупу Візантії, а як пам’ятний надгробок колись величної цивілізації. Дасть Бог, статус музею (або навіть християнського храму) Святої Софії буде повернений, але безвідносно до статусу Константинопольського патріархату.

Правблог

Схожі публікації