На це слід було чекати. Враховуючи потужні позиції у владі, а також внутрішні проблеми «ПЦУ» та провал її бліцкригу щодо поглинення УПЦ, чимало уніатських кліриків не соромились вказувати розкольникам на їхню другорядну роль у релігійній сфері України. Більше того, вони спокійно відсували «ПЦУ» у бік в багатьох важливих напрямках, зокрема військового, медичного капеланства тощо.
Тому рано чи пізно на низовому рівні повинно було «вибухнути». Незадоволення вже давно било через край.
Однак, як нам здається, вищим керівництвом «ПЦУ» подібний випад у сторону уніатів підтриманий не буде. Передусім тому, що Епіфаній, в силу певної хиткості своїх позицій та боротьби з іншими центрами сили всередині «ПЦУ», потребує підтримки УГКЦ. Свою ставку на уніатів він давно зробив, і відмовлятись від неї, як показує чимало подій, рішень і фактів, глава розкольників поки що не має наміру.
Однак сама ситуація, звісно, є дуже й дуже цікавою. І якщо вона набере обертів, то, цілком можливо, Епіфанію доведеться обирати – бути на стороні своїх або ж іти на поклін до «не української церкви».
В цілому ж, у даному контексті маркером стане завтрашній день, коли Думенкові доведеться вибирати формат привітання лідера УГКЦ з ювілеєм. Зміст, як і сам факт цього привітання – на фоні звинувачення, що пролунало з боку «ПЦУ» щодо уніатів, – багато про що скаже.