«Синодали запропонували грецькому уряду відчинити храми для богослужінь та пообіцяли врахувати усі заходи безпеки для боротьби з коронавірусом».
Це те, про що я кажу весь час, це те, із чого треба було починати розмови із владою, відстоюючи права та інтереси вірян, а не завершувати цим, жалюгідно випрошуючи, коли стало зрозуміло, що карантин може продовжити незрозуміло скільки, про що я теж писав багато разів із перших же днів по цій ситуації.
Тепер же, коли людей залишили без Пасхи, коли людям наговорена величезна купа маячні про онлайн-церкву, коли ряд кліриків та ієрархів не витримує навіть психологічно те, що коїться, коли женуть вірян, а поліція їх штрафує, вони схаменулися. Тепер доведеться відвойовувати те, що від початку можна було вимагати у ході здорового та конструктивного обговорення ситуації.
Таке ставлення у «православних» країнах еллінського блоку до Церкви є спільним. Наприклад, у кіпрських ЗМІ повідомляли про таке ж ставлення до заходів зняття карантинних обмежень: повідомлялось, що передусім будуть відчиняти деякі магазини, салони краси, перукарні тощо, а храми – в останню чергу.
Ні-ні, я не жартую, там реально повідомлялось, що храми в останню чергу і після них тільки відкриття кордонів. Ось і вся сутність цих «православних» країн.
Спочатку клірики та ієрархи повідомляли про мудрість уряду, про те, як вони піклуються про людей і так далі, а тепер зрозуміли, що карантин може тривати для храмів до середини липня (це вважається оптимістичний план), а може бути і далі, що вони на рівному місці позбавили вірян на квартал, а може й на півроку можливості відвідувати храм.
Через це я від початку писав, що ситуація, коли ієрархи навіть не намагались відстоювати права вірян, а просто злили їх, – це або грандіозна дурість, або ж грандіозна зрада. Хоча може бути те й інше разом.