Коли я читаю, «а чого наші заїлися», я маю зазначити, що наші-то якраз не заїлися. Патріарх Кирило НЕ вимагає собі титулу Primus sine paribus, НЕ заявляє про свої права розпоряджатись в інших помісних Церквах, НЕ оголошує себе «першоієрархом Вселенської Церкви», НЕ претендує зміщати та заміняти предстоятелів помісних церков просто тому, що світська влада його про це душевно попросила, НЕ заявляє про першість Московського престолу або руської нації у Православ’ї. У цьому конфлікті претензії сторін зовсім нерівноцінні.
В конфлікту є цілком конкретний ініціатор, і цілком конкретна підтримка, котра застосовує усі зусилля для його розширення. І є сторона, котра реагує, котра якраз намагається зберегти те, що було дотепер.
Це не питання оцінок – припустимо, ви схвалюєте Варфоломія і вірите, що він і насправді є примус-синепарібус. Припустимо, ви вважаєте, що, утворивши всю цю смуту, патріарх Варфоломій правий – на рівні оцінювання. Але на рівні фактів смуту утворив саме він.