Патріарх Мелетій – «злий демон» Фанару (Частина перша)

В історії Церкви не так багато діячів, котрим довелося послужити у шести Помісних Церквах і, тим більше, бути вигнаними з трьох. І лише один, котрий встиг побувати предстоятелем у трьох Церквах, йому ж вдалося почати реформи, від наслідків котрих православний світ не відійшов донині. Йдеться, звісно же, про Патріарха Мелетія. Митрополит Керкірський Мефодій (Кондостанос) називав його «втікач зі святих місць, з Кітії, з Афін, з Константинополя, Мелетій Метаксакіс – непостійний і неспокійний владний дух, злий демон». Почавши свою освіту в Єрусалимі в 1889 році, він прийняв чернецтво і дияконську хіротонію…

Читати далі

Константинопольський томос грецького розсіювання

Сьогоднішні претензії Константинопольського Патріархату на виключне право окормлення православної діаспори у неправославних країнах («варварських землях») були вперше заявлені Константинопольським Патріархом Мелетієм у 1922-23 роках. До цього православний світ не знав таких нібито «древніх» претензій. Передумови до їхнього виникнення складались зовсім не століттями, а виникли за 15 років до того і були пов’язані з потужним зростанням емігрантів з Греції у США до 1908 р. Під впливом цього фактору в Афінах і Константинополі виникло питання про окормлення співвітчизників, котрі виїхали за океан. На той час вже понад сто років в Америці діяла…

Читати далі

Православне відкриття Америки

Як відомо, освоєння Америки європейцями просувалося з двох сторін: з східного узбережжя її освоювали іспанці, португальці, голландці, французи і англійці, а з північного заходу її освоювали росіяни, котрі прибули з Сибіру. Освоєння росіянами Америки почалося з Алеутських островів та Аляски і продовжилося в Каліфорнії. Аляска була відкрита російською експедицією Семена Дежньова у 1648 році. Перше поселення російських колоністів виникло на Алеутських островах в 1784 році. У 1794 році там була заснована перша на континенті православна місія з 8 ченців і ієромонахів, які прибули з Валаамського та Коневського монастирів. Це клір…

Читати далі

Короткий критичний огляд роботи професора В. Фідаса про автокефалію Української Церкви

Дана стаття протопресвітера Анастасія Гоцопулоса присвячена критичному розбору роботи професора Власія Фідаса «Синодальний акт Вселенського Патріархату (1686) та автокефалія Української Церкви». Отець Анастасій з усією ясністю показує не просто тенденційність даної роботи, але й те, що професор Фідас пересмикує факти та протирічить своїм же власним роботам, котрі він писав останні 40 років. Канонічна юрисдикція України У своїй роботі «Синодальний акт Вселенського Патріархату (1686) та автокефалія Української Церкви» професор Власій Фідас повідомляє про насильницьке приєднання України до Руської Церкви та про антиканонічну участь Митрополита Київського у Московському Патріаршому Синоді, а також…

Читати далі

“Статутні документи УПЦ та ПЦУ: порівняльний аналіз” (2 частина)

Доповідь ректора КДАіС єпископа Сильвестра (Стойчева) на ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції 27 жовтня 2020 року (м. Київ). (початок) Тепер звернемося до особливостей церковного судочинства. В Статуті про управління Української Православної Церкви в редакції 2007 р. вказано, що в межах УПЦ Церковним судом вищої інстанції є Собор єпископів. Він приймає рішення у судових справах щодо архієреїв. Єпархіальні суди є компетентними здійснювати судочинство у справах кліриків та мирян. Оскаржити рішення єпархіального суду можна шляхом звернення до Священного Синоду. В межах Української Православної Церкви такі канонічні покарання, як пожиттєва заборона духовенства у священнослужінні,…

Читати далі

“Статутні документи УПЦ та ПЦУ: порівняльний аналіз”

Доповідь ректора КДАіС єпископа Сильвестра (Стойчева) на ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції 27 жовтня 2020 року (м. Київ). Після того, як на початку 2019 р. Константинопольський патріарх Варфоломій видав томос про автокефалію так званої Православної Церкви України (ПЦУ), розгорнулася дискусія про обсяг прав, наданих новоствореній структурі, у порівнянні з канонічним статусом Української Православної Церкви. В цій доповіді ми спробуємо порівняти статутні документи ПЦУ з документами, які визначають статус Української Православної Церкви. У подальшому викладі для об’єктивності аналізу ми будемо вживати по відношенню до ПЦУ термінологію у тому вигляді, як вона вживається…

Читати далі

«Він не боявся нікого й нічого…»

Помер митрополит Чорногорський і Приморський Амфілохій. Неймовірно гірка новина. І вона може обернутись катастрофою для Чорногорії – адже саме він як непорушний моральний авторитет відіграв ключову роль у перемозі опозиції над режимом Джукановича, саме Сербська Православна Церква змогла вивести на мирні протестні церковні ходи майже половину країни. Зараз, коли коаліцію, яка перемогла, розривають внутрішні чвари, без Амфілохія буде особливо тяжко. Про особистість Амфілохія добре написав колега Микита Бондарєв: «На першому фото митрополит Амфілохій у 1999 на Косово, при озброєному конвої, знаходить та відспівує останки вбитих албанцями сербів. Навколо шаленіють албанські…

Читати далі

Митрополит Амфілохій про Православну Церкву

«На моє особисте усвідомлення, Церква Свята Соборна й Апостольська була протягом століть духовним стрижнем між Азією та Європою. І сьогодні вона – теж духовний стрижень, опора сучасного світу в новому зіткненні Сходу та Заходу. Під Сходом треба розуміти не лише ісламський Схід, але й увесь Схід: буддистський, конфуціанський. З одного боку – всі східні цивілізації, з іншого – так звана західна, євро-американська цивілізація, котра базується на імперській ідеї, на синтезі язичницького Риму, котрий боготворив імператора, та примату Римського єпископа. Ця західна цивілізація – носій нового бачення світу, нового мирового порядку,…

Читати далі

1915 рік – угода про передання Константинополя Москві

Сьогодні, у зв’язку з подіями навколо Св. Софії та Єрусалиму, треба пам’ятати, що у 1915 р. була укладена англо-франко-російська угода про передання Росії Царгороду/Константинополя та Чорноморських проливів. Його оформили пам’ятна записка російського міністра закордонних справ С.Д. Сазонова від 4 березня 1915 року на ім’я британського посла Дж. Б’юкенена та французького посла М.Ж. Палеолога, записка від 12 березня 1915 р. Б’юкенена Сазонову, записка Сазонова Б’юкенену від 22 березня та вербальна нота французького посольства у Петрограді МЗС Росії від 10 квітня. У 1916 р. за цією угодою слідував англо-французький договір Сайкс-Піко про…

Читати далі

Отож, хто ж цей «білоруський архієпископ»?

Але от – новий поворот. Білоруський! Отже, хто ж цей білоруський архієпископ? Звати його В’ячеслав В’ячеславович Логін, це в миру, а в сані він іменується архієпископ Новогрудський Святослав. Уродженець України. Проживає у США. І ви вже зрозуміли, що до діючої, канонічної Білоруської православної церкви він жодного стосунку не має. А до чого він має стосунок? До самопроголошеного київського патріарха Денисенка (Філарета). У 1994 році від долучився до українських розкольників, поступив у їхню семінарію, котра знаходиться на Михайлівському майдані Києва, котру закінчив у 1999 році. Архієпископ Новогрудський – пташа гнізда Філаретового.…

Читати далі