Кажуть, раніше Невзоров був непоганим журналістом. Не бачив, не знаю.
Але дехто дивиться його і зараз і теж кажуть, що він непоганий журналіст. Але тут, хлопці, така справа, що ні.
Ось Невзоров повідомив нам нині, що, мовляв, тепер Московський Патріархат не буде отримувати доходи з приходів УПЦ, котрі складали 60 мільярдів доларів у рік.
І це, звісно, фейл.
Адже тут ось такий казус. Можна бути класним, високопрофесійним брехуном-маніпулятором, пропагандистом високого польоту, котрий вміло жонглює фактами, доступу до яких у простих смертних елементарно немає. Ну тому що – звідки простому смертному знати, скільки там УПЦ перераховує на рік РПЦ (насправді – аніскільки, УПЦ фінансово незалежна, але ми зараз не про це).
Але будь-який простий смертний може відкрити Гугл і дізнатись, що ВВП України становить біля 112 мільярдів доларів у рік. Іншими словами, Невзоров втирає, що кожен другий долар, котрий заробляють в Україні взагалі, йшов у Росію через УПЦ. Навіть якщо уявити, що УПЦ взагалі усе, що отримувала, віддавала у Москву, то це значить, що, знов таки, кожен другий долар, котрий заробляють в Україні, осідає у церковній казні.
А це, звісно ж, маячня.
Тобто проблема не в тім, що Невзоров бреше – бреше собі й бреше, робота така. Проблема у тому, що він бреше, навіть не переймаючись, повірять йому чи ні. Він знає: повірять, бо просто не сунуться перевіряти та співставляти.
Тобто Невзоров популярний не тому, що він талановитий. А тому, що його симпатики надто тупі. І ось велика кількість дуже тупих людей – це і справді проблема.
Так ось якщо от каже вам людина: «А я ось тут вчора в Невзорова чув», то ви собі одразу ж у голові ставите відміточку. Кивайте, посміхайтеся, робіть висновки. Сперечатись не треба: сперечатись там немає з ким і немає про що.