Останнім часом в інформаційній сфері все частіше зустрічається інформація провокативного характеру про Свято-Успенську Почаївську Лавру. Протягом минулих років в монастирі «ховали тітушек і Януковича» і «знаходили склади зі зброєю», з Лаври «вивозили святині» і ще багато чого. Вся ця нісенітниця додає міжконфесійної ворожнечі, яку вже не перший рік намагаються посіяти навколо монастиря місцеві «патріоти».
Крім вище перерахованого, постійно публікуються слова «очевидців» про «злісних лаврських ченців», які увесь час українофобствують, «відмовляючись» приймати записки українською мовою, «лаючись» з українсько-мовними паломниками і «продаючи» літературу сепаратистського змісту.
Звичайно такі заяви не знаходять підтвердження, тому виникає питання – кому вигідні такі провокації? Відповідь напрошується сама і, треба сказати, лежить зовсім не на дні, а на поверхні… Тернопільської ОДА. Справа в тому, що не так давно головою Тернопільської обласної державної адміністрації був призначений Степан Барна, який до цього часу вів активну пропаганду проти насельників монастиря, прагнучи «повернути українську святиню – українському народові».
Все б нічого, але, на превеликий жаль, в силу географічного розташування Почаївської Лаври, подібні заклики завжди знаходили відгуки у «небайдужих». Активно сприяють пану Барні й ті, «кому вигідно», а саме – місцеве духовенство так званої УПЦ КП. Саме в глибинах цієї організації, що тісно співпрацює з націоналістичними організаціями Тернопільської області, розробляються плани по дискредитації монастиря.
Ключовим «провокатором в рясі» з боку т.зв. УПЦ КП є одіозний «священик» Тернополя – Анатолій Зінкевич. Особистість ця є досить неординарною в силу своєї не надто священицької репутації, про що рясніють місцеві інтернет-видання та газети. «Отця Анатолія Зінкевича виключили з УПЦ КП», «В Тернополі одіозний о. Анатолій Зінкевич продовжує захоплювати парк, розширюючи хороми свого храму », – такі заголовки статей з’являються в перших рядах пошуковиків, якщо запитати ім’я цього персонажа. Самі тернополяни не з чуток знайомі з хамовитим протоієреєм, який звик брати нахрапом все, що йому потрібно для комфортного життя.
Більше того, в сусідній Волинській області «єпископствує» його не менш хамовитий брат – Тимофій Зінкевич (він же Михайло, «митрополит» Луцький і Волинський УПЦ КП), який раз у раз етапує автобуси з Луцька до Почаєва, щоб по-братськи підтримати брата-провокатора. Цікаво, що ці брати-«патріоти» освіту свою отримували не де-небудь, а в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії, одній з найбільш популярних в Росії. Більше того, Тимофій значився студентом СПбДАіС до 1994 року, не зважаючи на те, що пізніше вподобана ним в Україні конфесія існувала вже 2 роки. Дивно, чому він досі не викреслив цей факт колабораціонізму зі своєї біографії?
Ось такий короткий перелік персонажів, які активно воюють проти Почаївської Лаври. Можна звичайно ще сказати про місцевих «журналістів», які регулярно публікують свої хворі фантазії про Лавру, але для цього доведеться писати окремий аналітичний матеріал.
Поки все зводиться до того, що монастир знову й знову буде піддаватися провокаціям з боку представників т.зв. УПЦ КП. Про це, до речі, свідчить нещодавнє звернення намісника Почаївської Лаври митрополита Володимира, який відкритим текстом говорить про те, що ворог не спить. На тлі цієї заяви дуже підозріло виглядає нещодавня хвиля захоплень храмів канонічної Української Православної Церкви в Тернопільській області, адже події були зосереджені в основному в селах навколо Почаєва, в Кременецькому районі.
Примітно, що всі захоплення регулярно супроводжуються представниками «Правого сектора». А після скоєного, прес-служба організації браво рапортує про «відновлення історичної справедливості». Очевидно, що на Почаївську Лавру здійснюється масовий тиск з боку не лише регіональних чиновників, а й різних маргіналів в балаклавах.
Проте найбільш вражає ціль всіх цих дій, яку противники монастиря не раз озвучували публічно. То вони хочуть зробити з Лаври музей, то створити на базі монастиря «центр еккуменізма» (цікаво, яким чином православні за обрядом представники т.зв. УПЦ КП збираються послужити з представниками РКЦ, наприклад?).
Така риторика є результатом повного безсилля, оскільки всім давно зрозуміло – УПЦ КП не зможе ні заселити, ні прогодувати, ні протримати в належному стані Почаївську Лавру. Адже монастир знаходиться в містечку з населенням 10 тис. чоловік, а годується саме за рахунок паломників, кількість яких однозначно зменшиться з приходом в Лавру «нової влади». Варіант з орендою монастирських приміщень під офіси, склади і магазини теж не знаходить відгуків і все з тієї ж причини. Саме тому очевидно, що противники Почаївської Лаври вже в типовому для них стилі спочатку хочуть зробити, а потім вже будуть думати, як бути далі.
Тішить, що провокації навколо Лаври не залишилися не поміченими та привернули увагу багатьох правозахисних організацій, в тому числі – європейських. Після втручання представників ОБСЄ в ситуацію, запал провокаторів зменшився, а монастир навіть нагородили грамотою за допомогу українській армії, яку до цього впритул не помічали, звинувачуючи в зворотньому.
Сьогодні, під час найскладніших випробувань для України, ми не повинні втрачати пильності та уважно дивитися за тим, щоб на мирній території не відбулося нового вогнища загоряння, цього разу – релігійного. Як говорили древні римляни – «шукай, кому вигідно». Так ось і нам слід подумати – чий капітал освоюють провокатори? Кому вигідний новий громадський конфлікт в країні? Ясна річ – не тим, хто хотів би жити в мирі та процвітанні, а швидше – ворогам країни, що бажають її загибелі і намагаються розігрувати різні сценарії, що ведуть до нових протистоянь в суспільстві.
Сергій Назарчук
