На думку почесного професора богословського факультету Фессалонікійського університету ім. Арістотеля отця Феодора (Зісіса), Київ є природною і невід’ємною частиною Руської Православної Церкви, історичні та канонічні права якої необхідно відстоювати, щоб уникнути остаточного розколу. Про це один із найавторитетніших фахівців у галузі канонічного права написав у своєму фундаментальному аналізі ситуації навколо української автокефалії, опублікованому ресурсом AgionOros.ru, повідомляє СПЖ.

«Як грецький священик і вчений я був би щасливий, якби в українському питанні історична правда і священні канони були б за греко-православним Константинопольським Патріархатом, тоді у мене були б всі підстави підтримувати його зазіхання, – пише богослов. – Однак, на жаль, правда на боці Москви, і отже ми повинні підтримати сторону, проти якої вчинена історична несправедливість, і прямо сказати на чиєму боці історія».

За його словами, сьогодні грекомовні Помісні Церкви, підтримавши помилкові дії Вселенського Патріархату, можуть «впасти в спокусу етнофілетизму і піти проти вселенського і соборного характеру Церкви».

«Будь-хто, хто бере за основу патріотизм і цінує його вище за свою церковну ідентичність, вводить в Церкву етнофілетизм, який порушує соборність Церкви і її наднаціональний вимір. На жаль, ті, хто підтримує або засуджує дії священноначалля, грунтуючись на принципі “свій – чужий”, а не на історичній правді, впадають в етнофілетичну оману», – вважає професор.

Він переконаний, що «усього переполоху і суперечок, викликаних зараз українською автокефалією, можна було б уникнути, якби «Святий і Великий Собор», що відбувся на Криті в червні 2016 р., зайнявся актуальними і нагальними проблемами, «а не просто прагнув формально підтвердити свою координувальну і першорядну роль».

«Проблема автокефалії випала зі списку питань для обговорення, хоча була досягнута домовленість по суті і залишилися невирішеними несуттєві деталі», – зазначає отець Феодор.

Він вважає, що Вселенський Патріархат, який покликаний відігравати роль координатора у відносинах автокефальних Православних Церков, повинен особливо дбати про зміцнення соборності і міжправославної єдності, але його «антисоборна поведінка в українському питанні» та співпраця з розкольниками, а не з канонічною УПЦ і Руською Церквою, суперечить цій координувальній ролі.

«Грекомовні Церкви, опираючись на історичну правду і канонічне Передання, щоб уникнути остаточного розколу, повинні відстоювати історичні та канонічні права Руської Церкви і не підтримувати ні явно, ні мовчазно незаконне вторгнення Константинополя в чужу юрисдикцію. Якщо вони роблять протилежне, відстоюючи зі споріднення і патріотизму грецького патріарха, то впадають в єресь етнофілетизму, яка була засуджена самим Константинополем в 1872 р.», – упевнений грецький богослов.

Він наголошує, що Київ є природною і невід’ємною частиною Руської Церкви від початку християнізації, тобто з 988 року, і Соборне рішення 1686 року «відновило єдність між Києвом і Москвою на основі свідомої церковної політики Константинополя зі збереження єдності великого і численного російського народу». Тепер же, за його словами, ця церковна політика відкинута, а «Константинополь, взявши за союзників латинян і франків із Заходу, завдає шкоди не тільки Росії, але і всьому Православ’ю».

«Константинополь оберігав цю єдність росіян і їхньої Церкви. Тільки лихі і неправомірні патріархи в періоди іноземного панування розділили росіян в церковному відношенні, під латинським чи уніатським тиском або впливом. Нинішня зловмисність патріарха Варфоломія повторює ту ж помилку: перед обличчям геополітичного та культурного тиску Заходу, який цілеспрямовано культивує і насаджує русофобію за принципом “розділяй і володарюй”», – вважає протопресвітер.

«Два документи, на які посилається Вселенський Патріархат, невірно тлумачаться і спотворюються. Повернення Києва до Руської Церкви на підставі цих та інших історичних свідчень очевидне. Протягом більш ніж трьох століть Константинополь жодного разу не оскаржив входження України до складу Руської Церкви (1686-2018 рр.). Тільки тепер спотворенням і невірним тлумаченням історичних свідчень він прямує цим шляхом, йдучи на поводі в уніатів, розкольників, одержимої Заходом частини українського суспільства, сприяючи тим самим розділенню православних», – резюмує богослов.

Як повідомлялось, раніше отець Феодор припинив євхаристичне спілкування з Елладською Православною Церквою через неприйняття рішень Критського Собору.