Незважаючи на значущу та гучну подію святкування «патріархом» Філаретом 50-тиріччя єпископського служіння, без інтриг, спровокованих кількома паралельними торжеству подіями, не обійшлося.

В першу чергу йдеться про відмову Адміністрації Президента України від ідеї надання Філаретові звання Героя України. Українські ЗМІ вже активно тиражують інформацію про те, що Порошенко вирішив залишити «патріарха» без заповітної зірки, попри активні лобіювання рядом політиків.

По-друге, доволі неоднозначний вчинок очільника Волинської єпархії УПЦ КП Михайла Зінкевича. Пан Зінкевич вирішив святкувати своє 50-тиріччя… від дня народження ледь не в один день з “патріаршими” торжествами.

Обидві події заслуговують на детальний аналіз, адже вони є свідченнями того, що в УПЦ КП  не все так спокійно, як може видатись на перший погляд. Особливо цікаво поглянути на ці події в контексті розмов окремих «релігійних експертів» про те, що об’єднання українського Православ’я повинне відбуватись навколо УПЦ КП.

«Зірка» без зірки, або Чому Президент не дав Філарету звання Героя України?

Треба визнати, що інформація про відмову Адміністрації Президента надати звання Героя України Філаретові лунає немов грім посеред ясного неба. Особливо дивно це виглядає, якщо взяти до уваги активні нахвалювання Президента в бік Денисенка, адже останній стільки важливого зробив для України за останні два роки.

Та насправді для такої відмови є чимало причин. В першу чергу – політична. Можливо ніхто не звернув увагу, та стосунки Філарета і Порошенка останнім часом носять протокольний характер. Так, Порошенко ходить на торжества УПЦ КП, відвідує офіційні заходи тощо. Та Президент чинить так лише тому, що саме на «Київський патріархат» і його прихильників свого часу було покладено певні завдання, з якими останні чудово впорались.

Однак останнім часом з середовища «Київського патріархату» все частіше з’являються розмови про те, що чинна влада на чолі з Президентом не дотягують до бажаних ними ідеалів. Однозначно, що в УПЦ КП мали розрахунок на те, що з приходом до влади нової команди, в них настане «рай земний». Та цього не трапилось.

Замість визнання «Київського патріархату» державною церквою, «філаретівці» отримали окремі преференції, які аж ніяк не задовольняють їхні апетити. І ось останнім часом сам Філарет все частіше критикує владу, прозоро натякаючи на те, що його невдоволення стосується й самого Порошенка.

Зрозуміло, що аналітичні служби Адміністрації Президента України помітили цю тенденцію, тому не виключено, що відмова від ідеї дати Денисенку заповітну золоту зірку, спровокована саме такою поведінкою з боку очільника УПЦ КП. Хоча це і не дивно, адже Філарет, замість того, аби піднімати духовний рівень суспільства, все частіше втручається у політичні процеси, чого не роблять ні в УПЦ, ні в УАПЦ, ні в УГКЦ.

Також потрібно зважати на те, що Порошенко зрозумів, що «Київський патріархат» за останні роки втратив будь-які шанси на визнання з боку хоча  б однієї з Помісних Православних Церков. Солідарними зі Світовим Православ’ям є навіть римо- і греко-католики, офіційні представники яких неодноразово заявляли про те, що УПЦ КП – невизнана ані в світі, ані в їхньому середовищі.

Останню крапку щодо цього поставив сам Папа Римський Франциск, який підписав відому Гаванську Декларацію, де з поміж іншого, було засуджено український церковний розкол. А останні візити Порошенка до Предстоятелів Єрусалимської, Константинопольської та Румунської Православних Церков вочевидь остаточно розвіяли сподівання Президента. «Київський патріархат» не буде визнано ніким!

Хоч би як, Порошенко чудово розуміє, що йому не вдасться проігнорувати позицію таких значущих в церковному світі людей. В додачу до всього, не виключається ймовірність, що на майбутньому Всеправославному Соборі «Київський патріархат» та йому подібні організації буде засуджено соборно та безапеляційно.

Та й по факту, а що ж Філарет зробив такого визначного для України? Розколов Церкву і суспільство. Провокував конфлікти. Займався корупцією та фінансовими махінаціями. Чого вартує нещодавній скандал з «гуманітарною допомогою», в якому Філарет був засвічений особисто. За таке героя не дають!

«Митрополичий» ігнор. Хто в домі господар?

В УПЦ КП стрімко зростає конкуренція. Цього не бачать лише ті, хто вірить в монолітність «Київського патріархату». Окремі амбіційні «єпископи» УПЦ КП вже бачать себе на патріаршій посаді. Найяскравіший з них – «митрополит» Михайло Зінкевич.

В період святкування Філаретом 50-тиріччя свого єпископства, Зінкевич вирішив святкувати свої 50 років… від дня народження. Як можна розцінювати подібний крок? Однозначно, як вияв неповаги своєму «патріархові». З точки зору елементарного етикету, робити аналогічне святкування в один тиждень зі своїм шефом – цілковита зневага.

Зінкевич помітно підняв свій рейтинг в очах окремих представників УПЦ КП. Очолювана ним єпархія – одна з найбільших та найбагатших в «Київському патріархаті». Відчуваючи швидке завершення правління свого «патріарха», митрополит відкрито почав показувати характер. Однозначно, що під час обрання нового очільника УПЦ КП, Зінкевич буде одним з основних кандидатів.

Отже…

Монолітність «Київського патріархату» – та примара, яку сьогодні намагаються видати за дійсність. В УПЦ КП чимало проблем, не лише внутрішніх, але й проблем зовнішнього характеру. Зрозуміло, що розмови про те, що об’єднання українського Православ’я відбудеться навколо УПЦ КП – пусті балачки.

В «Київському патріархаті» все тримається на одній людині. А зважаючи на вищеописані і подібні до них ситуації, що стрімко набирають обертів, авторитет Філарета стає  таким же примарним, як і міцність очолюваної ним організації. Що буде далі? Покаже час. Та відчуття неминучості краху українських розкольників збільшується з кожним днем.

Сергій Назарчук