Обличчя «єдиної помісної», або як журналістка будує «самостійну» українську церкву

Час читання: 6хв.

В середовищі навколоцерковної української інтелігенції можна зустріти надзвичайно різноманітних людей. Серед таких є письменники, педагоги, музиканти, актори та інші представники професій, які формують світогляд суспільства. Та найвпливовішими серед всіх сміливо можна назвати представників сфери журналістики.

Церковна журналістика – явище цікаве, адже чітких меж, які би визначали цей напрямок в ЗМІ не існує. Одні описують життя тієї чи іншої єпархії, інші займаються аналітикою відповідного характеру, хтось пише про проблеми в церковному середовищі. Та всі вони звуться церковними журналістами.

Однак нерідко, нажаль, в церковній журналістиці зустрічається таке негативне явище, як імітація. Тобто журналіст обирає собі церковну тематику, в якій він може зовсім не розумітися. Таким чином людина імітує церковну журналістику. Матеріали таких авторів зазвичай читаються доволі активно, оскільки в своїх публікаціях, статтях і інтерв’ю вони описують уявні церковні проблеми, та способи їх вирішення. Виходять, такі собі Дон Кіхоти, які боряться за примарні ідеали з уявними «велетнями».

Серед таких – Ярослава Олегівна Міщенко, або, як вона себе називає – Лана Самохвалова. Саме вона є обличчям «єдиної помісної церкви», в прямому розумінні цього терміну, адже в очолюваній нею спільноті «За єдину помісну церкву» у соціальній мережі Фейсбук на головному зображенні красується її особисте, треба сказати – не надто вдале, фото.

Чому саме ця особа привертає особливу увагу? Саме Лана Самохвалова є однією з тих, хто під соусом церковної журналістики просуває абсолютно інші ідеї, від яких разить відверто замовним характером. Вдало імітуючи церковну журналістику, Самохвалова оточила себе певною аурою, яка підкріплюється мантрами про «єдину помісну», «демонтаж УПЦ» і т.п..

Особливості особистості: що православного в «православній» Самохваловій?

Пані Самохвалова руйнує шаблони! Саме так здається на перший погляд. Журналістка за будь-якої нагоди наголошує на тому, що вона «віруюча УПЦ МП». Однак на цих її словах стосунок Самохвалової до канонічного Православ’я завершується. В УПЦ, як вона наголошує – «МП», їй абсолютно не комфортно, адже, як вона сама нещодавно сказала: «Українська православна церква — хвора, наcичена шпигунами. У Московському патріархаті в усі часи були проросійські настрої…».

Вартий уваги також цікавий факт з біографії журналістки, – Самохвалова тривалий час працювала в греко-католицьких засобах масової інформації – часописі «Вірую», Агентстві релігійної інформації, на радіо «Воскресіння». Можливо, комусь цей факт з життя журналістки здасться непомітним, однак він є вагомим.

Важко повірити в те, що людина лишається щиро православною, якщо якийсь відрізок свого життя вона присвятила греко-католицьким ЗМІ. Та й навіть її твердження щодо того, що вона відвідує храм УПЦ є доволі сумнівним. Якщо це дійсно так, тоді який саме? Судячи з того, наскільки пані Самохвалова прискіпливо ставиться до УПЦ, в столиці, де вона мешкає, під її темперамент може підійти лише кілька храмів. Проте там її ніколи не бачили.  

Ще більші сумніви в приналежності Самохвалової до УПЦ з’являються тоді, коли ближче ознайомлюєшся з її діяльністю. Відверта ненависть та агресія до УПЦ, часто змішана з безпідставними наклепами, повна зневага до канонів і традиції Православної Церкви, революційний дух та прагнення ламати все, що не до душі… саме це найчастіше можна побачити в текстах Самохвалової. Але де ж тут місце Православ’ю?

Між «єдиною помісною» та відвертим цькуванням УПЦ

Іноді людям значно зручніше бачити те, що хочеться бачити. Так і в пані Самохвалової, яка створює собі образ церковної Жанни Д’Арк. В її, як вона сама стверджує, рідній УПЦ – вздовж і впоперек – вороги, агенти ФСБ та запроданці. В останньому зі своїх інтерв’ю Самохвалова заявила про те, що нарахувала в УПЦ аж «15 зрадників в рясах»! І все це – з більш ніж десяти тисяч священнослужителів УПЦ.

Формування «незалежної церкви» пані журналістка на відріз відмовляється будувати на основі церковних канонів. Замість того Самохвалова пропонує об’єднуватись на базі невизнаної світовим Православ’ям УПЦ КП, віддаючи абсолютну перевагу цій конфесії. Не так давно Ярослава Олегівна навіть привезла в «Укрінформ» двох архієреїв з діаспори, яких постійно підштовхувала на те, аби останні публічно підтримали УПЦ КП, засудивши УПЦ.

Нікого не залишить байдужим і зміст спільноти «За єдину помісну церкву» в Фейсбуці, якою завідує пані Самохвалова. На перший погляд – задум спільноти непоганий, та стрічка новин переповнена жовчі проти УПЦ та Її представників. Про основну ціль спільноти її адміністратор вочевидь забула. «Єдина помісна» там лише в назві. Характерно також і те, що ця спільнота є на диво тоталітарною, адже ті, хто висловлює альтернативну думку, підлягають негайному «бану».

Таким чином спільнота «За єдину помісну церкву» перетворилась в гурток за інтересами, основний серед яких – інформаційне цькування УПЦ. На фоні подібного, ще більш дивними виглядають заяви Самохвалової про те, що вона є прихожанкою УПЦ.

Кому вигідно?

Все перелічене, включно з усіма публікаціями Самохвалової на церковну тематику, наштовхують на думку про те, що пані журналіст є одним з гвинтиків величезного механізму інформаційної боротьби проти УПЦ. Ніщо насправді не вказує на те, що її праця спрямована на досягнення міжконфесійного миру. Більше того, пані Самохвалова активно підживлює міжцерковний конфлікт, спотворюючи факти, або ж іноді поширюючи цілковито неправдиву інформацію.

 Під видом боротьби за єдину помісну Церкву, Самохвалова приховує відверто невдалу підривну роботу проти УПЦ. Ідеї журналістки, які є абсолютно фантастичними, також свідчать про те, що на меті зовсім не благо для українського суспільства, а елементарна, кимось замовлена, інформаційна боротьба з канонічним Православ’ям в Україні.  

Сергій Назарчук

Схожі публікації