Вихід української греко-католицької церкви з підпілля породив чимало конфліктів на території нашої Батьківщини. Одним з найгучніших скандалів 90-х років, є акт “передачі”, а по суті – захоплення, Собору святого Юра в Львові у користування УГКЦ. 6 квітня 1990-го року храм, який належав Український Православній Церкві, було віддано греко-католикам рішенням депутатів Львівської міської Ради.

Подія ця стала однією з багатьох подібних, адже Православ’я на заході України перебувало під постійним тиском уніатів та “автокефалістів”. Саме за прикладом цих двох організацій пізніше діятиме екс-митрополит Філарет, який, в часі свого перебування на предстоятельській посаді в УПЦ, нещадно критикував подібні дії прихильників УГКЦ та УАПЦ.

Пропонуємо вашій увазі документ, в якому тоді ще митрополит Філарет (Денисенко) висловлює рішучий протест з приводу акту незаконної передачі Собору святого Юра у Львові. 

Заява Синоду Української Православної Церкви в зв`язку з незаконним рішенням Львівської міської Ради народних депутатів про передачу Собора святого Юра католикам східного обряду

Синод Української Православної Церкви з глибоким засмученням і тривогою сприйняв прикру звістку про рішення  Львівської міської Ради народних депутатів від 6 квітня 1990 р. передати католикам східного обряду православний собор святого Юра та єпархіальну резиденцію.

Цей акт ми розцінюємо як грубе порушення прав віруючих Православної Церкви, зневаження радянських законів і міжнародних угод. На превеликий жаль, «отці» м. Львова вирішили задовольнити вимоги католиків східного обряду за рахунок прав православних. Хіба це справедливо? Вони відбирають храм у православних і передають католикам. Засуджують сталінські методи, а самі чинять не краще. Одних виводять з підпілля, а інших заганяють у нього. Де у великодні мають молитися православні українці? Адже депутати відібрали в них – віруючих Української Православної Церкви у м. Львові – останній їхній храм і не запропонували їм іншого. Чи це не глузування з демократії?

Православна община собору святого Юра не порушила умов угоди, укладеної з державою. І сама община не розпалася. Адже тільки за цих двох умов угода на користування храмом і майном може бути розірвана. Львівські народні депутати знехтували діючим законодавством. Як же після цього вони збираються брати участь у будівництві правової держави, порушуючи існуючі закони? Тут доречно навести слова Святого Письма: «Лікарю, зціли самого себе».

Ми вважаємо, що ні єпископат католиків східного обряду, ні тим більше міська Рада не правомочні відкидати рішення чотиристоронньої комісії, створеної Архієрейським Собором Московського Патріархату та папою Іоанном Павлом ІІ. Вона покликана мирним шляхом вирішувати питання розподілу храмів між православними та католиками східного обряду.

Депутати Львівської міської Ради беруть на себе всю відповідальність за розпалювання релігійної ворожнечі, за розділення нашого народу і сім`ї, за національний розбрат, за ображання релігійних почуттів і зневажання святині, за роздирання української душі.

Ми звертаємось до народних депутатів Західної України : не підливайте масла у вогонь, бо на вашій совісті будуть людські страждання, до яких призводять протизаконні дії. Будьте людьми і не покладайте на православних людей Галичини тягар страждань більший, ніж вони можуть понести. Бійтеся Бога! Він довготерпеливий, але у Його владі перебуває доля кожного народу і кожної людини. Не забувайте, що Господь – праведний Суддя, та свого часу віддасть кожному за діла його, як це було в історії.

У цій вибухонебезпечній обстановці від імені Української Православної Церкви ми звертаємось до всіх народних депутатів Української РСР, до Уряду УРСР, до громадськості, до православних і католиків, до всіх віруючих і невіруючих з проханням усвідомити всю трагічність ситуації, що склалася в ці передвеликодні дні у Львові, а також її можливі сумні наслідки для українського народу та всієї нашої Вітчизни. Ми вважаємо, що законність, а не насильство може зупинити зіткнення та створити передумови для зцілення глибокої релігійної рани. Ми закликаємо до розсудливості, до припинення насильства та дискримінації, до відновлення справедливості й законності, до забезпечення не на словах, а на ділі свободи совісті як для католиків, так і для православних. Ми звертаємось до всієї багатомільйонної православної пастви із закликом посилити в ці дні свої ревні молитви до Господа нашого Ісуса Христа, Котрий постраждав за нас на Хресті, та воскрес із мертвих, щоб Він дарував нам Свій мир і Свою любов та звільнив усіх нас від усякого зла.

Від імені Синоду Української Православної Церкви

ФІЛАРЕТ,

митрополит Київський і Галицький,

Патріарший Екзарх всієї України

(Православний вісник, №7, липень 1990 року, с.31)