І так, законопроєкт №8371 про заборону УПЦ поки що не проголосований, що аж ніяк не означає, що його не зможуть ухвалити в майбутньому. Цікаво, проте, на чому саме ґрунтуватиметься фундамент його основних положень, що стосуються безпосередньо Української Православної Церкви.
З усього “спаму”, яким з цього приводу засмічується інформаційний простір, ми візьмемо найважливіше – щоб заборонити релігійну організацію, яка відносить себе до УПЦ, державі треба зазначити, яким саме чином вона пов’язана з “центром, який перебуває за межами України, у державі, що визнана такою, що вчинила агресію проти України”, тобто – з Росією. Багато хто запитує, як саме профільні органи доводитимуть цей зв’язок. Підказкою в цьому питанні нам послужить пункт 7 статті 12-ї Закону України про свободу совісті. Ось, що він говорить. Входження релігійної організації до релігійної організації, зазначеної в частині 7-й цієї статті, визначається за наявності однієї з таких ознак:
1) у статуті релігійної організації, що діє в Україні, містяться вказівки на входження до структури релігійної організації, керівний центр якої знаходиться за межами України;
2) у статуті зарубіжної релігійної організації, керівний центр якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила воєнну агресію проти України, та/або тимчасово окупувала частину території України, містяться вказівки на входження до її структури релігійної організації, яка діє на території України, а також на право ухвалення статутними органами управління зазначеної зарубіжної релігійної організації рішень з канонічних і організаційних питань, що є обов’язковими для релігійної організації, а також на право прийняття статутних органів управління зарубіжної релігійної організації рішень з канонічних та організаційних питань, що є обов’язковими для релігійних організацій, які є обов’язковими для релігійних організацій.
3) статутом релігійної організації, керівний центр якої перебуває за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України, та/або тимчасово окупувала частину території України, передбачено обов’язкове входження керівників релігійної організації, яка діє на території України, до статутних органів управління зазначеної зарубіжної релігійної організації з правом вирішального голосу.
З першою вимогою цієї статті все зрозуміло. У принципі, з огляду на пункти ухваленого, за результатами Собору у Феофанії, оновленого Статуту УПЦ, можна сказати, що Церква це питання вирішила. Зі Статуту справді виключили будь-які згадки про найменший зв’язок із РПЦ, зокрема – було ухвалено рішення про вихід Предстоятеля і єпископату з усіх церковних установ Російської Церкви, таких як Синод чи якась там міжсоборна присутність укупі з Синодальними комісіями та відділами.
Тільки от як бути чисто механічно з двома іншими вимогами? У них, якщо перекласти з юридичної на людську, вказується приблизно таке: якщо в офіційних документах РПЦ ви вказані як Її частина, значить, нікуди ви з Неї не вийшли. Тобто приналежність УПЦ до керівного центру в Росії ставиться в пряму залежність від того, що у цього керівного центру зазначено в статутних документах. Розумієте всю абсурдність ситуації?
Таким чином, щоб УПЦ вважалася організацією, яка розірвала зв’язки з центром у Росії, це не УПЦ повинна прибрати відповідні згадки у Своєму Статуті, а РПЦ! Природно, здійснити таке абсолютно нереально, тим паче в нинішніх умовах. У РПЦ скоріше ухвалять таке, нехай навіть формальне, рішення щодо якоїсь Естонської або Латвійської Церкви, ніж щодо УПЦ.
За великим рахунком, виходить, що навіть якщо УПЦ завтра-післязавтра проголосить самочинну автокефалію, доти, доки її не буде викреслено з офіційних документів РПЦ, релігійні громади УПЦ ніяк не доведуть, що вони розірвали стосунки з центром, який перебуває в Росії. То чого ж від УПЦ хочуть насправді?
А це не новина. Хочуть, щоб Церква насамперед втопила себе в розколі, а вже потім увійшла до ПЦУ. Тобто, між УПЦ і ПЦУ хочуть поставити знак рівності. Мовляв, ви нас шельмуєте розкольниками, а самі то хто? До речі, такі фрази вже неодноразово доводилося спостерігати в процесі гарячих інтернет-баталій між представниками двох конфесій. Той самий термін “Автокефалія Шредінгера”, запроваджений з легкої руки спікера ПЦУ Євстратія Зорі, певною мірою справді відображає всю патовість цієї ситуації.
