Дмитро Вовк, запрошений професор Школи права Бенджаміна Н. Кардозо та керуючий Центром верховенства права та релігієзнавства при Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого в Україні, викладач права в Українському католицькому університеті, опублікував на сайті норвезької правозахисної організації “Форум 18” статтю, у якій дається ґрунтовний юридичний аналіз законопроєкту №8371 щодо заборони УПЦ. Про це повідомляє сайт ВЗЦЗ УПЦ.

У статті йдеться про те, що прихильники законопроєкту “виступають за його прийняття, виходячи із зв’язків УПЦ з РПЦ, схвалення деякими в УПЦ війни Володимира Путіна проти України та причетності УПЦ до поширення ідеології «русского мира» – набір російських шовіністичних та імперіалістичних ідей, які визначають Україну як територію впливу Росії та закликають до російського контролю над Україною”.

Автор зазначає, що Верховний комісар ООН з прав людини є одним із правозахисників, які висловили стурбованість попереднім проєктом закону від лютого 2023 року. Серед їх критики – “відсутність юридично прийнятних доказів того, що РПЦ керує чи змушує УПЦ як інституцію вчиняти злочини. Навіть якби такі докази були, повна заборона цілої релігійної громади (з понад 8000 окремих юридичних осіб на території, підконтрольній українському уряду) лише за історичні чи церковні зв’язки з РПЦ була б непропорційним покаранням. Згідно з міжнародним правом, позбавлення релігійної громади правового статусу може статися лише тоді, коли менш обмежувальні заходи не можуть належним чином вирішити питання безпеки”.

«Відмова у наданні статусу юридичної особи або скасування реєстрації релігійної громади чи громади за певними переконаннями не має ґрунтуватися на ймовірних загрозах безпеці, а чітко ґрунтуватись на доказах незаконних дій відповідної релігійної громади чи громади за певними переконаннями», – цитує Вовк заяву ОБСЄ.

“Існуюче кримінальне та інше публічне законодавство України вже дозволяє притягнути до відповідальності будь-яку фізичну та юридичну особу, причетну до протиправної діяльності, такої як співпраця з російською армією та спецслужбами. Як зазначається в Посібнику ОБСЄ «Свобода релігії чи переконань і безпека»: «Тому будь-які правопорушення з боку окремих осіб повинні розглядатися шляхом кримінального, адміністративного чи цивільного провадження проти цієї особи, а не проти релігійної чи релігійної спільноти як ціле»”, – ідеться у статті.

Також зазначається, що перелік критеріїв заборони є “дуже проблематичним і виглядає надмірно обтяжливим для УПЦ та її громад”.

“По-перше, як і в попередньому проекті від лютого 2023 року, критерії приналежності не вимагатимуть від держави доведення будь-якої незаконної поведінки з боку УПЦ в цілому або її громад. По-друге, критерії приналежності стосуються фактів, які не залежать від УПЦ та її громад як підстави для розпуску УПЦ. До них відноситься статут РПЦ та інші документи, її рішення та дії. УПЦ оголосила про незалежність від РПЦ у травні 2022 року, але навряд чи РПЦ прийме це рішення. Українська держава, схоже, вважає за краще спиратися на документи РПЦ замість документів УПЦ у визначенні поточного статусу УПЦ. За такої логіки, у разі прийняття законопроєкту, достатньо було б лише, щоб Московський Патріарх Кирил дав «благословення» будь-якому священнослужителю УПЦ, щоб українська держава розпочала процедуру розпуску УПЦ”, – підкреслив професор.

“По-третє, вимога до священнослужителів УПЦ публічно письмово відмовитися від будь-яких призначень або членства РПЦ, а також «вчинити всі необхідні дії, підготувати всі необхідні повідомлення та інші документи для припинення свого призначення та розірвання зв’язків» з РПЦ є надмірною”, – йдеться у публікації.

Серед інших проблем, пов’язаних із законопроєктом, Дмитро Вовк називає те, що “він також передбачає заборону пов’язаних з Росією релігійних організацій за будь-які інші «порушення щодо створення та діяльності» цих організацій. Законопроєкт не роз’яснює, чи мають ці порушення бути суттєвими чи завдавати шкоди іншим особам чи суспільству. Це потенційно дає майже необмежений простір для свавільних дій держави проти громад УПЦ, які вирішили не виходити з УПЦ”.

“Нинішній проєкт Закону – включно з процедурними аспектами розпуску та вимогою проведення релігійного «експертного» аналізу – не відповідає міжнародним зобов’язанням України щодо прав людини щодо поваги та захисту свободи релігії чи переконань, свободи вираження поглядів та об’єднання”, – підкреслив юрист.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що 5 березня 2024 року відбулося засідання Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, на якому обговорювали законопроект №8371.