Румунська Церква України. Саме так назвали в Румунському Патріархаті новоутворення у своїй структурі, цілі якого очевидні. І не те щоб це було неочікувано чи про це не попереджалося. Мова про інтереси РумПЦ в Україні йшла вже давно. Однак тепер Бухарест дав зрозуміти, що час настав.

Передісторія

Щоб зрозуміти причини утворення “Румунської Церкви України”, немає причин йти дуже далеко. Повернемося буквально на кілька років назад, у багатий на церковні події 2019-й рік. Після запуску на Фанарі проєкту під назвою ПЦУ призначений очільник цієї організації – Епіфаній Думенко – одразу ж побіг стукати у двері Помісних Церков із проханням про визнання і взаємну співпрацю. Бажаючи підіграти Бухаресту, в ПЦУ навіть створили так званий румунський вікаріат, який, тим не менше, не зацікавив жодну буковинську громаду. Розрахунок був приблизно такий: ми вам – 150 парафій Буковини (саме таку кількість вказував Думенко), а ви нам – визнання ПЦУ і подальші всеосяжні добросусідські відносини.

Проте в Румунській Патріархії таку “щедрість” ПЦУ не оцінили. У Бухаресті прекрасно усвідомлювали, що у Думенка немає ніяких 150 буковинських парафій. Ба більше, Румунська Церква, після створення ПЦУ, неодноразово заявляла про те, що для них ця структура не канонічна. Проте ідея про якесь церковне об’єднання Бухаресту припала до душі. Зрештою, у липні 2020 року Румунський Патріархат затвердив положення про Український вікаріат. У результаті, після розстановки акцентів, стосунки між ПЦУ та РумПЦ були повністю заморожені.

Характерно, що у всій цій ситуації вельми комфортно почувалася Українська Православна Церква. Ті самі 150 буковинських парафій (за фактом, звичайно ж, більше) перебувають під опікою УПЦ у складі Чернівецької єпархії. Крім того, Румунський Патріархат не обмежував своє спілкування з УПЦ на Буковині, прекрасно розуміючи, що в їхніх інтересах грати роль “милосердного самарянина” в той час, коли український уряд всіляко обмежує права, зокрема, і румуномовних вірян у складі канонічної Церкви. І щось підказує, що у створенні Румунської Церкви України саме цей фактор став визначальним.

Фактор Лонгина

Максимально привернути увагу до переслідувань УПЦ, що відбуваються в Україні, вдалося, звісно ж, митрополиту Банченському Лонгину (Жару). Тиск на Банченський монастир з боку влади, багаторазові обшуки СБУ в обителі та емоційна реакція на те, що відбувається, підслідного митрополита Лонгина, звісно ж, не залишилися без уваги в Румунії. Небайдужі громадяни провели в Бухаресті низку мітингів на підтримку Банченського монастиря і переслідуваного митрополита Лонгина. Румунські телеканали так само активно висвітлювали цю тему, обурюючись тим, що в Україні за релігійною ознакою переслідують румуномовних громадян.

Згодом з’явилася навіть низка гучних заяв з боку румунських парламентаріїв. “ПЦУ – це політичний хід Порошенка, який перейняв Зеленський, штучно створена “церква”, яка отримала благословення Вселенського патріарха Варфоломія, через що вийшла велика плутанина в Україні”, – сказав депутат Парламенту Румунії Думітру-Віорел Фокша. Парламентарій підкреслив, що духовенство румунських православних громад, які перебувають у лоні УПЦ, зазнає тиску з боку влади.

“Цей Зеленський, якого я захищав, закриває 100 румунських храмів і забороняє румунську мову в цих храмах. Гей, Зеленський! Це наш народ! Як ти думаєш, скільки ще зможе терпіти цей нещасний народ те горе, яке ти обрушив на їхню голову наприкінці минулого року, забороняючи румунам говорити румунською? Ти, який граєшся із земною кулею. Вийди в прямий ефір зі мною на “Румунія ТВ” і поговори зі мною, ти або один із твоїх радників”, – заявив екс-депутат парламенту Румунії Желу Вішан, коментуючи переслідування УПЦ.

Апогеєм, звичайно ж, стала ситуація з нападом на митрополита Лонгина. Шокуючі фото побитого архієрея облетіли весь світ, і особливо зачепили Румунію. Ведуча телеканалу Realitatea Plus закликала президента Румунії Клауса Йоганніса відреагувати на ситуацію з нападом на митрополита Банченського Лонгина і подбати про румунів, які проживають в Україні. Після цього ієрарх вирушив на лікування до Румунії, а операцію на його серці транслювали онлайн на одному з ключових телеканалів країни.

За нашою інформацією, митрополит Лонгин не має наміру повертатися в Україну. Здається, що такий розвиток подій був очікуваний, адже кілька місяців тому Синод УПЦ зняв архієрея з посади намісника Банченського монастиря, що викликало крайнє здивування у багатьох у Церкві. Але, як виявилося, на Синоді знали, що робили. А якщо врахувати інформаційну розкрутку персони митрополита Лонгина в Румунських ЗМІ, є цілком обґрунтоване припущення, що в історії з Румунською Церквою України цей архієрей ще зіграє свою роль.

Експансія чи простір для маневрів?

Говорячи про Румунську Церкву України, необхідно враховувати позицію ще двох сторін – РПЦ і УПЦ. Відносини РПЦ і Румунського Патріархату зараз перебувають не в найкращому стані, Причиною тому, перш за все, є активізація в Молдові Бессарабської митрополії РумПЦ, якій Православна Церква Молдови (Московського патріархату) протистоїть вкрай невпевнено. Недарма в рішенні крайнього Синоду РумПЦ цьому питанню був присвячений окремий пункт, в якому ясно сказано, що санкції з боку ПЦМ на адресу священників, які перейшли до Бессарабської митрополії, вважаються не дійсними.

Звичайно ж, на перший погляд складається враження, що створення Румунської Церкви України – це черговий камінь у город РПЦ. Визнаючи Україну своєю канонічною територією, в Російській Церкві розуміють, що такі дії Румунського Патріархату чимось схожі з тим, що відбувається в Молдові. Умовно кажучи, якщо в Румунську Церкву України увійдуть кілька сотень парафій Буковини та Закарпаття, то РПЦ, з точки зору канонічних територій, дещо зменшиться.

Проте треба враховувати той факт, що на сьогоднішній день Російській Церкві набагато складніше протестувати на адресу Румунського Патріархату. Румунська Церква діє за прикладом РПЦ, який був продемонстрований в Африці. Створення Африканського екзархату відбулося, за твердженням РПЦ, на прохання православного духовенства і вірян країн Африки, які не бажають залишатися у складі Олександрійського патріархату. Мотивацією стало визнання патріархом Феодором української ПЦУ. Тепер у разі будь-яких протестів з боку РПЦ у Румунській Церкві скажуть, що Румунську Церкву України створили на прохання гнаних румуномовних вірян України, яких РПЦ, з огляду на об’єктивні причини, не в змозі захистити. І спробуй посперечайся з таким аргументом.

З точки зору УПЦ такий розвиток подій ще більш неоднозначний. Перебуваючи за крок від повної юридичної заборони, канонічна Церква в Україні буде змушена шукати способи для подальшого існування. Протекторат інших Помісних Церков – це спосіб уникнути повної експропріації майна і канонічна альтернатива для вірян. Входячи до складу Румунської, Польської чи будь-якої іншої Церкви, парафії УПЦ автоматично отримують захист тих держав, на території яких розташовані їхні керівні центри. Тобто, якщо парафії Буковини підуть під РумПЦ, то в разі тиску за них заступатиметься Бухарест. Якщо парафії Галичини та Волині підуть під Польську Церкву, їх захистить Варшава.

До речі, такий варіант уже має свою пілотну версію. У листопаді 2023 року ми повідомляли про те, що Солотвинське благочиння Хустської єпархії УПЦ звернулося до свого правлячого архієрея з проханням про благословення на перехід до складу Румунського Патріархату. Що цікаво – митрополит Хустський і Виноградівський Марк таке прохання схвалив. Приписка до цієї новини була така: “… усі православні румуни в Україні (переважно із Закарпатської, Чернівецької та Одеської областей), які перебувають у юрисдикції Української Православної Церкви, повинні зорганізуватися в окрему релігійну структуру – Румунську Православну Церкву України і просити захисту в Румунського Патріархату”.

Відповідно, з точки зору РПЦ, створюючи альтернативну канонічну структуру для України, РумПЦ звісно ж продовжує експансію. Однак з позиції УПЦ – це можливість зберегти канонічне буття на території України в разі, якщо Церква буде заборонена законодавчо. Іншими словами – простір для маневрів. Тому є всі причини припускати, що ні в РПЦ, ні в УПЦ не реагуватимуть на цю новину скільки-небудь радикально. Можливий обмін нотами, але не більше.

П’ята сторона ситуації

Зрештою, в описаній ситуації зійшлися РумПЦ, РПЦ, УПЦ і ПЦУ. Однак не варто списувати з рахунків українську владу. Для того, щоб Румунська Церква України почала своє функціонування, їй так чи інакше необхідно буде зареєструватися за українським законодавством. Треба сказати, що в експертному середовищі були готові до такого повороту подій. Придворний релігієзнавець Олександр Саган ще в листопаді 2023 року назвав варіанти переходу парафій УПЦ в Румунську Церкву “спецоперацією ГРУ, ФСБ і Московської патріархії”.

Не виключено, що будь-які сподівання румуномовних парафій УПЦ розіб’ються об сувору реальність української бюрократії. Природно, в українського уряду в пріоритеті – розвиток ПЦУ. Тому, чи зможе Румунська Церква України діяти в юридичному полі – питання відкрите. Проте, це цілком імовірно, особливо з огляду на нинішню вразливість України щодо впливу західних партнерів, один з яких якраз таки – Румунія. Якась митна блокада з боку Румунії дуже швидко приведе український істеблішмент до тями, змусивши водночас поважати права нацменшин і реєструвати на своїй території все, що буде потрібно, зокрема й Румунську Церкву України.