Віра сьогодні стала розмінною монетою, котрою влада легко жертвує заради досягнення своїх особистих цілей. При цьому вони запевняють, що діють іменем віри. Про це сказав в інтерв’ю «Вістям» керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, повідомляє СПЖ.

«Відповіді на складні виклики, котрі виникли сьогодні у церковному житті, однозначні для віруючої людини. Ми знаємо, що ніщо не повинно стати між Христом і нами: жодні задоволення та прив’язаності цього світу, жодні солодкі обіцянки та умовляння ззовні. І навіть якщо весь світ буде лежати біля наших ніг, нам не слід вклонятися йому, спокушатись та сумніватись в істині», – пояснив владика.

З його слів, на жаль, «деякі спокусились та збились з правильного шляху».

«Розрив євхаристичних відносин після грубих канонічних порушень Константинопольського Патріархату є болем для всього православного світу. Але не може бути більшого болю для людини, ніж відрив від Христа та Його Церкви. І це важливо усвідомити тим, хто з роздратуванням та гнівом сприйняв дане рішення; тим, хто відвертається від Христа тільки через те, що позбавлений звичної картини життя, зони комфорту, приємних мандрів та яскравих вражень», – каже ієрарх.

Він задається питанням: «Невже для віруючої людини все це може бути вище за Христа, Його любові? Кожному потрібно спитати себе: чи люблю я Господа, чи готовий я заради Нього пожертвувати своїми звичками, комфортом та задоволеннями? Якщо ні, отже гріш ціна такій вірі. Не можна служити двом панам, треба визначатися».

Ще одна помилка у тому, що деякі люди збираються захищати Церкву, не піклуючись при цьому про власне спасіння. Запевняю вас, це неможливо! Не можна вірити во Христа й ненавидіти ближнього. Не можна врятувати когось, йдучи на дно. Тому, хто тоне, треба спасти спочатку себе, з останніх сил рухаючись до берега. І тільки потім допомагати іншим. Приділяючи забагато уваги новинам, обговорюючи їх, людина забуває зазирнути у себе, задуматись про вічне», – вважає архієрей.

Він закликав «стояти у правді до кінця перед лицем спокус, будемо молити Христа, щоб дав нам сили перетерпіти їх і не спокуситися, як Він перетерпів диявольські спокуси у пустині, викриваючи сатану. Не будемо забувати, що покликання християнина – бути християнином завжди, тим більше у складних ситуаціях».