Саме це запитання приходить на думку, коли зустрічаєш в мережі інформацію про те, що афери з ввезенням «гуманітарки» представниками УПЦ КП виявились ледь не вигадкою. «Кримінальне провадження щодо «Патріаршої благодійної місії» закрито за відсутністю достатніх доказів вини обвинувачених», – гласить заголовок однієї зі статей на дану тему.

Що ж, варто прослідкувати послідовність подій, аби зрозуміти, – що ж відбувається насправді?

Гучний скандал: початок

На початку березня громадськість шокував скандал за участі УПЦ КП. Як виявило слідство, «Київський патріархат» продавав «гуманітарну» допомогу, яку було призначено для постраждалих мирних мешканців Донбасу. Коли журналісти почали заглиблюватись в ситуацію, виявилось, що сам вантаж назвати гуманітарним, навіть не повертається язик. Серед товарів, внесених в декларацію, були вказані автозапчастини, дорогі тканини, новий брендів одяг та взуття і навіть штучний газон. Цікаво також і те, що товар ввозився з-за кордону.

Так звана «Патріарша благодійна місія», через яку відбувались ці оборудки, намагалась ввезти в Україну під «церковним патронатом» близько 260 тон різноманітного товару. Все це, ясна річ повинно було пройти, як благодійний вантаж, без оподаткування. Крім того, протягом періоду свого існування «благодійній» місії вдалось ввезти в державу близько 380 тон різнопланового вантажу, які було реалізовано на ринку «7-й кілометр» під Одесою.

Всі вище наведені факти було опубліковано в постанові Солом’янського суду міста Києва від 12 березня 2016 року. Крім того, було проведено ряд журналістських розслідувань, в яких було наведено факти, що підтверджують надану інформацію. Фактично про ситуацію розповідали з перших вуст працівники поліції, прокуратури, фіскальної служби та інших структур.

По суті в УПЦ КП не відсторонювались від скандалу. На Пушкінській визнали свою провину і запропонували всіляке сприяння слідству у вирішенні даної проблеми. Особливу увагу до ситуації виявив речник УПЦ КП Євстратій Зоря.

Визнання і вибачення

 «Церковним діячам, як і кожній людині, властиво помилятися. Головне – якою є реакція на помилки, як Церква реагує на недостойні вчинки тих, хто користується її іменем і авторитетом. Ми визнаємо, що помилилися, довірившись нечесним особам, і приймаємо моральну відповідальність за цю помилку», – було сказано в висловлюванні спікера УПЦ КП щодо скандалу з «гуманітаркою».

Виходить наступне – в УПЦ КП і визнали свою провину, і вибачились за цей казус, і навіть прийняли моральну відповідальність! Але як тепер це вмістити в рамки «свіжої» версії про те, що слідство зупинено а справу закрито? Більше того, дане рішення прийняв той самий Солом’янський суд міста Києва, який ще нещодавно звинувачував УПЦ КП в  зворотньому.

В постанові суду сказано, що слідство не знайшло достатніх доказів та підстав вважати, що в діях керівництва «Патріаршої благодійної місії» наявний склад кримінального правопорушення. У зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення кримінальне провадження було закрите.

Гучний скандал: продовження

На цьому місці варто було би зупинити увагу! По-перше, незрозумілою є позиція Солом’янського суду, адже саме ця установа приймала обвинувальний вердикт, маючи на руках всю доказову базу щодо сумнівної діяльності «Патріаршої благодійної місії». І раптом, не минає місяця, коли той же таки суд приймає ледь не виправдальний вирок в цій справі.

По-друге, під час «розбору польотів» було названо абсолютно все: маршрути, схеми, прізвища, суми і т.ін.. Як на фоні цього розуміти слова «слідство не знайшло достатніх доказів та підстав»? Тобто ситуацію було розібрано на такі деталі, що навіть старшокласник без особливих складнощів зміг би зрозуміти, що відбулось і хто винен. А тут раптом «немає доказів»? Схоже на те, що в УПЦ КП сподівались, що влада, перед тим, як опублікувати новий вирок, зітре з пам’яті громадськості всі наведені раніше свідчення.

Далі більше! Якщо «Київський патріархат» виправдано, то за що ж вибачались на Пушкінській? За що було заборонено в служінні протоієрея УПЦ КП Миколая Салабая, який раніше рекомендував «Київській патріархії» осіб, що виступили ініціаторами створення зазначеної місії?  

Зважаючи на всі ці нюанси, в голові не вкладається, яким чином можна пов’язати те, що відбулось в березні з тим, що трапилось в квітні. В людей, які хоча б трохи схильні аналізувати події, напрошується єдиний висновок – суд було, або покарано, або підкуплено. Інших ідей з цього приводу просто не виникає.

Гучний скандал: завершення?

Що найбільш цікаво – Солом’янський районний суд 28 березня 2016 року зняв з майна «Патріаршої благодійної місії» раніше накладений арешт. Тобто запчастини, штучний газон, «брендовий» одяг і коштовні тканини вочевидь було спрямовано за призначенням. Ні! Не для гуманітарних цілей… на продаж.

Зважаючи на подібну кричущу дикість, все більше переконуєшся в тому, що до цих «гуманітарок» справді причетні люди, які засідають у надто високих кабінетах. Настільки високих, що навіть Солом’янський суд міста Києва з переляку натворив ще більших помилок в цій справі, піддавши сумніву адекватність і кваліфікаційний рівень його працівників.  

Чи завершиться «пригашений» скандал з аферами УПЦ КП? Навряд чи. Складається враження, що в «патріархії» “вибили” це виправдання своїх афер для того, аби вкотре замилити очі вірним УПЦ КП. Люди ж, які далекі від «Київського патріархату» та вміють не заангажовано сприймати інформацію, розуміють, що до кінця в цій історії ще дуже далеко. Хто знає? Можливо наступного разу «благодійники» з УПЦ КП попадуться на перевезенні зброї чи наркотиків…   

Сергій Назарчук

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У вас патріотизм відклеївся, або «7-й кілометр» Київського Патріархату