На “архієрейському соборі” ПЦУ, який має відбутися 24 травня 2023 року, серед іншого, розглядатиметься питання, пов’язане із затвердженням Статуту про управління ПЦУ. Про це пише Правблог.
Відзначається, що в проєкт даного документа увійшли такі позиції:
1. ПЦУ є “соборною спільнотою всіх православних віруючих України”.
2. Юрисдикція організації Думенка “поширюється” на всі “православні” церковні установи і будівлі в Україні (за винятком ставропігій Фанару і подвор’їв Помісних Православних Церков).
3. Наявність на українській землі православних церковних установ поза єдністю з ПЦУ є “аномалією”, яку потрібно “виправити”. У зв’язку з цим структура Думенка ставить перед собою мету об’єднати всіх православних віруючих країни під “омофором” Епіфанія.
4. Назви “Українська Православна Церква”, “Православна церква України”, “Українська православна церква (православна церква України)” використовуються як еквівалентні “офіційні” назви.
5. Кінцевою інстанцією, яка може розглядати “догматичні і канонічні відхилення” глави ПЦУ, є Помісний “собор”. Процедура обрання делегатів на “собор” і їх кількість визначається “предстоятелем” ПЦУ.
6. Кінцевою касаційною інстанцією в питаннях “церковного” суду виступає Помісний “собор” (якщо розглядається справа “єпископа”), “архієрейський собор” (якщо розглядається справа” священика”) або “синод” (якщо розглядається справа інших “церковнослужителів”, “ченців” і мирян).
Прийняття згаданого статуту, на думку авторів каналу, зафіксує претензії ПЦУ не тільки на “окормлення” всіх православних віруючих України, а й отримання в своє розпорядження власності УПЦ. Саме під ці цілі в документі за організацією Думенка “закріплюється” назва “Українська Православна Церква”.
“Крім цього, Епіфаній намагається вирішити і свої особисті завдання. В першу чергу, збереження влади і ослаблення позицій конкурентів з середовища “єпископату”. Для цього в статуті прописується фактичний контроль Думенка над форматом організації Помісного “Собору”, а також закріплення за ним ролі кінцевої судової інстанції (з тим, щоб “єпископи” не могли, в разі чого, вдаватися до звернень на Фанар як головної касаційної інстанції)”, – йдеться в повідомленні.
