У мережі наполегливо гуляє інформація про те, що на 24 травня заплановано Синод УПЦ. Православні ТГ-канали вже почали прогнозувати, що саме розглядатимуть синодали цього разу. Одним із найважливіших питань, які окреслили колеги, є реакція УПЦ на дії РПЦ у Бердянській єпархії. Ситуація справді загострилася після обміну офіційними заявами обох Церков. УПЦ, нагадаємо, заявила про те, що забороняє у служінні чотирьох священиків Бердянської єпархії, а в РПЦ ці укази скасували. На думку авторів каналів Правблог та Хризма, цей неоголошений конфлікт може спровокувати розрив євхаристичного спілкування між УПЦ та РПЦ. Але, перш ніж передбачати подібні рішення, потрібно самим собі визначитися з кількома моментами.
Насамперед, чи правильно вчинила РПЦ, прийнявши Бердянську єпархію до свого складу. Ми не погоджуємося з тим, що між канонічними територіями РПЦ та УПЦ немає різниці. Різниця є і вона чітко сформульована у статутах та документах обох Церков. Це чудово розуміють і в УПЦ, і в РПЦ.
Проте, звідси постає питання – чому ж УПЦ засудила дії священиків Бердянської єпархії, а ноту протесту Синоду РПЦ, який ухвалив відповідне рішення, не висловила? Справа в обставинах. І це саме той випадок, коли канонічний порядок поступається місцем просторим кордонам Церкви і банальній логіці. Рішенням Собору у Феофанії було передбачено можливість самовизначення тих єпархій, які тимчасово розташовані під окупацією. Тобто технічно у Бердянського духовенства була можливість зробити те, що вони зробили. Проте та форма подачі, якій вони віддали перевагу, потягнула за собою масу неприємних моментів. Технічно вони могли б попередити про свій крок Київську митрополію та свого правлячого архієрея, але цього не зробили. А коли, в процесі того, що відбувалося, почали переходити на особистості, розповідаючи про самоусунення архієрея – реакція була закономірною.
Зауважте, підписалося за входження до складу РПЦ 77 осіб, а заборонили лише чотирьох, і то – рішенням правлячого архієрея. Тому конфлікт залишиться на внутрішньому рівні і навряд чи переросте до розмірів розриву відносин між УПЦ і РПЦ.
РПЦ ухвалила Бердянськ виключно через те, що УПЦ на даний момент не в змозі повноцінно керувати цією територією. В УПЦ про це теж знають. Тому, у кращому разі, якщо майбутній Синод і зверне увагу на цю ситуацію, то обмежиться якоюсь декларативною заявою. Розрив євхаристичного спілкування під час війни – абсолютно неймовірна та практично неможлива річ. Тим більше, враховуючи той факт, що канонічний статус УПЦ станом на сьогодні залишається тим самим, хто б і що не говорив. Якби така ситуація сталася у мирний час – тоді інша справа.
