1. Головна
  2. /
  3. Від редакції
  4. /
  5. Щодо ситуації навколо Бердянської єпархії УПЦ

Щодо ситуації навколо Бердянської єпархії УПЦ

Синод РПЦ прийняв рішення про включення Бердянської єпархії УПЦ в число своїх єпархій. З цього приводу висловилися багато хто. Поділимося своєю думкою і ми.

Хоча ситуація, на перший погляд, виглядає чорно-білою і абсолютно логічною, проте, на нашу думку, це далеко не так. Звертає на себе увагу кілька моментів.
1. Інформація (яку окремі блогери РПЦ в сані тріумфально повідомили у себе на каналах) про те, що митрополит Єфрем насправді покинув єпархію через тиск з боку ФСБ. Цілком очевидно, що такий факт не прикрашає ситуацію в цілому. Більш того, за наявними у нас даними, тиск здійснювався не тільки на владику, а й на священиків, частина з яких не підтримали таку ініціативу.
2. Якщо врахувати твердження російських релігійних тг-каналів про те, що в Бердянській єпархії УПЦ (яка знаходиться в прифронтовій зоні і входить в Запорізьку область – до кінця не окуповану армією Росії) прямо таки мріяли вийти з УПЦ, чому ж таких кроків не було зроблено щодо тих єпархій, які розташовані на давно окупованих територіях України? Дотримуючись цієї логіки, такі єпархії, як Донецька і Луганська, вже давно були б в РПЦ. Однак це не так.

У підсумку, ми маємо, на нашу думку, наступну ситуацію. Церква по обидва боки фронту стала заручницею війни. Говорити про те, що в Україні здійснюється тиск СБУ на УПЦ, не допускаючи такого ж з боку російських спецслужб на РПЦ і УПЦ на окупованих територіях – нерозумно і нечесно. Говорячи простіше, ФСБ тисне в прифронтових регіонах на всі організації, що мають хоча якийсь зв’язок з Україною. У Бердянську такою залишається УПЦ. Робиться це, швидше за все, напередодні майбутнього контрнаступу і з метою виявлення вороже налаштованих до окупаційної влади елементів. Ось таким виявився для них митрополит Єфрем і ті священики, які не погодилися з таким порядком речей.

Рішення Синоду РПЦ, в даному випадку, сприймається не інакше, як запобіжний захід, для уникнення розгулу самодіяльності і розброду між священиками Бердянської єпархії. Колеги з “Хризми” правильно підмітили – призначений від РПЦ архієрей не отримав титулу Бердянського, тобто є лише тимчасово виконуючим свої обов’язки. І в цій ситуації немає сенсу шукати чорну кішку в темній кімнаті. Об’єктивно, станом на зараз, Київ фізично не може призначити нового правлячого. Саме тому Синод РПЦ прийняв таку постанову, яка може бути автоматично переглянута точно так само, як це було з Ізюмом.

Таким чином, Церква, по обидва боки фронту, продовжує свою місію, і не варто даремно зітхати, чекаючи гнівних заяв від представників сторін РПЦ і УПЦ. На щастя, священноначалля набагато мудріше і вище за наші приземлені очікування.

Попередній запис
Епіфаній: Ми ставимо питання перед державою, щоб Лаври були у складі ПЦУ
Наступний запис
Головуючий у ВРЦіРО: В Україні немає переслідувань за релігійною ознакою під час війни

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее