На жаль, але змушені констатувати, що таке поняття як “Соборність Церкви” остаточно перетворилося на суто формальний термін. Минуло вже п’ять місяців відтоді, як в Україні держава оголосила війну Церкві. Інформація про дискримінацію УПЦ публікується щодня на всіх зрозумілих мовах світу. Тому не можна сказати, що є такі Помісні Церкви, представники яких були б не в курсі беззаконня, що відбувається в Україні.

Проте іспит на Соборність було провалено. За весь час тиску української влади на УПЦ і безчинств прихильників ПЦУ, тверду позицію висловили тільки в РПЦ і ПАПЦ. За фактом того, що відбувається навколо Києво-Печерської Лаври, висловився навіть папа Римський! Але безмовними залишаються греки всіх мастей, серби, грузини та багато інших.

Хтось може сказати, що підняла свій голос Албанська Церква. Так, це так. Але ви звернули увагу тільки на сам факт звернення, а не на його зміст. Так, Албанська Церква закликала скликати Собор Предстоятелів. Але на яких умовах? З визнанням виключного права патріарха Константинопольського на скликання таких зборів. І навіть якщо Фанар піде на такий крок, а всі інші визнають верховенство патріарха Варфоломія в цьому питанні, можемо собі уявити, що вирішать на такій “раді”.

Таким чином, стверджуємо, що ніякої соборності більше не існує. Має місце бажання глави Фанару підпорядкувати собі весь православний світ, на шляху чого, як не дивно, стоїть Українська Православна Церква. Якщо Варфоломію вдасться загнати УПЦ в ПЦУ на своїх умовах, тоді у нього більше не залишиться перешкод на шляху до об’єднання з католиками і з ким завгодно ще. Таким чином, Українська Православна Церква перетворилася на “загальноправославний Есфігмен” і стала символом боротьби за заповідану рівність Православних Церков, яку сьогодні зневажає “православний папа” під мовчазну згоду більшості. Залишається найскладніше – вистояти.