Архімандрит Митрофан (Божко), аналізуючи релігієзнавчу експертизу Статуту УПЦ, зазначив, що “експертна група говорить лише про необхідність «томосу» для автокефалії і протиставляє його «грамоті». Але ці поняття є ідентичними, різниця полягає лише у грецькій та слов’янській мові цієї назви. Це видно з того, що Грамота 1990 року, надана УПЦ, в різних редакціях Статуту РПЦ з 2000 до 2017 року називалася томосом”.

Він додав, що “історично документи, які надавали статус автокефалії, необов’язково мали таку назву. Наприклад, утвердження автокефального і патріаршого статусу РПЦ підтверджено документами під назвою «уложенна грамота» 1589 року, «томос про діяння» собору 1590 року, «соборне діяння» 1593 року. Коли РПЦ дарувала автокефалію Православній Церкві в Америці в 1970 році, цей документ називається «томос», але надання автокефалії Польській Церкві в 1948 р. та Чехословацькій Церкві в 1951 р. закріплювалося «актом». Саме це слово тотожне слову «діяння» (собору, синоду тощо)”.

“Якщо поглянемо на східні патріархати, то в них взагалі немає томосу: їхній статус був закріплений рішенням Вселенських Соборів без якогось особливого документу. У випадку з Кіпрською Церквою у 8-му правилі ІІІ Вселенського Собору говориться: «Кожен митрополит, щоб особисто переконатися, без перешкод може взяти список цієї постанови». Нашими словами — це «виписка з протоколу», – йдеться у публікації.

Зрештою, викладач КДАіС робить висновок, що “автокефалія не потребує наявності такого документу, як «томос», і тим більше лише з такою назвою. Головне — аби було прийнято відповідне соборне рішення. А в якій формі це рішення буде оформлене й повідомлене — справа технічна і другорядна”.