Архієпископ Білогородський Сильвестр в інтерв’ю порталу Діалог.ТУТ відповів, зокрема, на питання, чи дійсно УПЦ лише через РПЦ зберігає зв’язок зі Вселенським Православ’ям, чи призведе розрив з РПЦ до катастрофічних наслідків для кожного вірянина і чи взагалі можна розривати зв’язок із канонічним центром.

“Канонічний центр, якщо вже використовувати таке словосполучення, Української Православної Церкви — це місто Київ, оскільки Предстоятель нашої Церкви посідає саме цю, першу за честю кафедру нашої Церкви. І адміністративний центр теж знаходиться в Києві”, – зазначив владика.

“Крім того, треба розуміти, що кожна окрема єпархія — це фактично місцева (помісна) Церква з єпископом на чолі. І кожен архієрей володіє такими ж сакраментальними й канонічними повноваженнями, як і інші архієреї. У цьому сенсі всі єпископи рівні. А для спілкування необхідно не перебувати під церковною забороною та, ясна річ, бути православними. Тому вважаю, що Церкви спілкуються одна з одною безпосередньо, у Христі та через Христа”, – зауважив ректор КДАіС.

Архієпископ Сильвестр додав, що взагалі не розуміє суті твердження, що “якась Церква зберігає спілкування з Вселенським Православ’ям через іншу Помісну Церкву”.

“Хоча таке формулювання й використовують у нових церковних документах, воно мені видається не цілком коректним. (До речі, формулювання, що Помісні Церкви спілкуються одна з одною через Константинопольський патріархат, можна зустріти у статутних документах ПЦУ)”, – зазначив він.

“У зв’язку з усім сказаним, вважаю, що ми маємо глибше розмірковувати над суттю православного вчення про Церкву. Сьогодні дедалі частіше говорять про те, що еклезіологія (вчення про Церкву) стає головною богословською дисципліною сучасності. Це правда. Саме в ній сьогодні виникають найскладніші проблеми, які вимагають спокійного та вдумливого обговорення. Я переконаний, що у відповідь на сучасні виклики ми повинні поглиблювати наше розуміння природи Церкви”, – підсумував владика.