Архієпископ Сильвестр (Стойчев) дав інтерв’ю порталу Діалог.ТУТ, у якому, зокрема, відповів на питання, чому на Соборі УПЦ у Феофанії не оголосили одразу автокефалію.

“Автокефалію якраз можна і потрібно пояснювати через поняття незалежності. Загалом, ці два поняття — автокефалія та незалежність — практично ідентичні. Поясню на прикладі. Коли ми говоримо, що Україна — незалежна держава, то маємо на увазі, що в нас самостійна законодавча, виконавча та судова влада. Джерело цієї влади та її повноважень знаходяться в Україні. Відповідно, коли йдеться про те, що Українська Православна Церква незалежна, це означає, що наша Церква має самостійне джерело адміністративної, законодавчої та судової влади: її Предстоятель обирається її ж Собором, який ініціюється самою Церквою. Крім того, УПЦ самостійна в управлінні, прийнятті своїх церковно-правових актів (положень, статутів), обранні та висвяченні своїх єпископів, канонізації своїх святих, а також у звершенні церковного суду”, – зазначив владика.

“Щодо проголошення автокефалії, то процес її визнання є досить складним. Відразу скажу, що не слід його ототожнювати з подоланням церковних розділень — це все ж таки різні поняття. На даний момент універсального, визнаного всіма Помісними Церквами механізму створення нових автокефальних Церков у православному світі немає. Це питання неодноразово ставало предметом дискусій і навіть дебатів на різних рівнях”, – додав ректор КДАіС.

Архієпископ Сильвестр зауважив, що “важливий аспект проголошення автокефалії — це визнання її іншими Помісними Церквами. А тепер давайте змоделюємо ситуацію: УПЦ проголошує себе автокефальною, що далі? Можна сказати напевне, що визнання такої автокефалії не відбулося б «наступного ж дня». Прихильники тієї моделі Вселенської Церкви, яку сьогодні активно пропагує Константинопольський патріархат, заявили б, що тільки Константинопольському патріарху належить право та привілей давати автокефалію. Інші наполягали б, що потрібно досягти консенсусу в цьому питанні між усіма Помісними Церквами. Але на пошуки такого консенсусу можуть піти навіть не роки, а десятиліття! Не кажучи про те, що подібний крок зовсім не означав би автоматичного вирішення всіх проблем, які накопичилися в церковному житті в Україні”.

“Таким чином, складності, які породило б одностороннє проголошення автокефалії, очевидні, а ось користь — сумнівна. Вважаю, що наш нинішній статус незалежної та самостійної Церкви є оптимальним”, – підсумував владика.