“Вселенський Патріархат діяв за ікономією, визнаючи насправді проблемні хіротонії в УПЦ КП та УАПЦ. РПЦ та УПЦ МП натомість застосувала абсолютну акрівію, не визнаючи цих хіротоній. Але ще більш абсолютно вони застосовують подвійні стандарти, бо ж, наприклад, ігнорують позбавлення Александрійським Патріархатом сану митрополита Леоніда Горбачова. Те, що синод РПЦ зухвало відкинув цей канонічний акт давньої і авторитетної Церкви, а УПЦ пасивно підтримала таке рішення, демонструє, що їх вибірковість у застосуванні канонів має політичне, а не церковно-богословське підґрунтя”, – заявив богослов.

Крім того, Говорун зазначив, що “поставлення на єпископа та клірика історично складалося з трьох елементів: обрання, покладення рук та рецепція. В давній церкві більш важливими вважалися перший і третій пункти, тоді як другий інколи взагалі опускався. Хіротоніям в УПЦ КП та УАПЦ бракувало третього пункту, тобто рецепції, яку і здійснив Вселенський патріархат, а його підтримали інші (хоча поки не всі) Церкви. До речі, таким самим актом рецепції Московський патріархат колись легалізував хіротонії єпископів та кліриків РПЦЗ. Результатом стала відсутність необхідності їх перерукопокладення”.

“Коли говорять, що єпископів ПЦУ треба було десь таємно перерукопокласти, то не розуміють суті поставлення у сан. Хіротонія без наявності попереднього обрання, а також участі народу, який підтверджує вибір виголосом “аксіос” – це магія. У самій по собі таємній хіротонії немає жодного богословського чи канонічного сенсу, а за стандартами давньої Церкви вона взагалі була б недійсною”, – написав богослов.