“В Раду внесено законопроект, який забороняє діяльність в Україні релігійних організацій, що управляються з території Росії – представник Кабміну в Раді Мельничук.
За його словами, “законопроект спрямований на забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу в суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів”. Тобто проект внесений вже урядом Шмигаля, а значить узгоджений із Зеленським та “Слугами народу”.
Усі сумнівалися: чи заборонять УПЦ, чи не заборонять. Я ось сумнівався, оскільки ще 10 грудня навіть голова профільного комітету Верховної Ради Микита Потураєв запропонував оформити “явку з повинною” тим, хто вважає, що законопроекти про заборону РПЦ пов’язані із забороною УПЦ і вважає останню частину РПЦ. З того часу нічого очевидного нового не сталося, окрім накачування самого Зеленського до рівня турботи про “духовну безпеку”. Але відтоді тренд очевидний.
Не сумніваюся, що українські релігієзнавці на експертизі доведуть те, чого немає – а саме “управління з Москви” для УПЦ. Вони вже всі (з експертної групи нової служби етнополітики та свободи совісті (“міністерства правди”, простіше кажучи), здається, співробітники освітніх інституцій ПЦУ або є її активними парафіянами та агітаторами). А РНБО випише указ воєнного часу.
Далі – захоплююче ралі СБУ за 10 тис. забороненими громадами, сотнями монастирів та майже сотнею єпархіальних управлінь. Штрафи, підозри, попередження, арешти, суди, тисячі уродженців та громадян України стають не більш як розмінним фондом для обміну з Росією. І найбільша релігійна організація країни, частково заходить до ПЦУ і починає тиснути на тамтешнє начальство (яке вже визнало, що шанування Ксенії Петербузької та Олександра Невського ніяк не суперечить духу незалежного українського православ’я, а незабаром визнає значимість і Матрони Московської (ікони вже є у храмах). , і царської сім’ї – поки не бачив, але не сумніваюся, що і таке є), а частково йде в підпілля і напівпідпілля – для тієї частини, хто зберігатиме “істинну церкву” в опозиції до “проданих”.
Прекрасна перспектива “консолідації українського суспільства” та “забезпечення духовної незалежності”. 70 років радянської історії нічого не навчили українського політичного класу. Втім, зараз, здається, біля керма люди, яку історію “знають” лише за збіркою псевдоцитат “великих людей”, вигаданих помічником Суслова та затятим російським націоналістом.
