(Святкування 950 – річчя Свято – Успенської Києво – Печерської Лаври, 27 – 28 серпня 2001 року)
Предстоятель Елладської Православної Церкви Блаженніший Архієпископ Афінський і всієї Еллади Христодул: «Наша мірність від імені всієї повноти святішої Елладської Церкви запевняє Вас, що у Вашій особі (Блаженніший митрополит Володимир Сабодан – авт.) Ми визнаємо канонічного Митрополита Київського і всієї України, істинного і єдиного хоронителя апостольського приємства у святішій Православній Церкві України разом з високоповажною ієрархією, чесним кліром і благочестивим українським народом, який перебуває під Вашим церковним управлінням».
Митрополит Карфагенський Хризостом (Олександрійська Православна Церква): «Я представляю Блаженнішого Петра VII, Папу і Патріарха Олександрійського і всієї Африки. Розкол – це проблема не тільки Української Церкви, але і всього Православ`я. У Церкві повинен бути порядок. Ми приїхали, щоб засвідчити канонічну єдність з Митрополитом Володимиром. Крім нього, ми інших не знаємо».
Єпископ Нифонт (Антіохійська Православна Церква): «Я пишаюся тим, що представляю тут Блаженнішого Ігнатія, Патріарха Антіохії і всього Сходу, Предстоятеля нашої древньої Церкви, у якій вперше пролунало ім`я «християнин». Ми визнаємо тільки Церкву, очолювану Митрополитом Володимиром, і наполегливо відстоюємо канони Церкви. Розкол – це гра, створена для того, щоб розділити народ, тому що те, що розділяє Церкву, розділяє і народ».
Єпископ Сагарджийський і Гурджаанський Андрій (Грузинська Православна Церква): «Ми з єпископом Зугдидським і Таїшським Герасимом представляємо Святішого і Блаженнішого Іллю ІІ, Католикоса – Патріарха всієї Грузії. Ми визнаємо лише Церкву Митрополита Володимира. Українські розкольники приїжджали в Грузію, але ніколи Грузинська Православна Церква не підтримає жоден розкол, тому що це завжди обман. У мене була можливість прогулятися по знайомому мені Києву, я зайшов у Володимирський собор і хотів помолитися. Але я навіть не міг уявити, що ця святиня не належить Православ`ю – безблагодатна, і православна людина не може там навіть молитися. Мені було дуже прикро, неприємно, і я поспішив вийти».
Єпископ Зворничко – Тузлянський Василій (Сербська Православна Церква): « Наша Церква має велику любов до Української Православної Церкви. Ця Церква пройшла Голгофу, і ми очікуємо Її Воскресіння і Воскресіння всього українського народу. Розділення – це справа диявола. Розкольники повинні прийти до Христа, поклонитися і сказати : «Господи, прости мені гріхи мої, і прийми мене як вірного раба Свого». Іншого шляху немає».
Митрополит Нафанаїл (Болгарська Православна Церква): «Ми самі знаємо, що таке розкол, і тому Святіший Патріарх Максим благословив нас не тільки бути присутніми на торжествах, але і висловити свою підтримку і любов Блаженнішому Володимиру, Митрополиту Київському і всієї України. Розкол – це неправда, яка не може бути довгою. Розкольники мріють про визнання, але це неможливо. У них один шлях – повернення через покаяння в ту Церкву, яку заснував Христос».
Єпископ Триміфунтський Василіос (Кіпрська Православна Церква): «Розкол в Україні – це велика і серйозна проблема, що повинна вирішуватися тим органом чи Собором, що компетентний її вирішити. За запрошенням Української Православної Церкви в цьому Соборі можуть взяти участь представники інших Помісних Церков. Шлях вирішення цієї проблеми повинен бути строго канонічним».
Митрополит Іоанніс (Албанська Православна Церква): «Ми знаємо про непросту ситуацію в Україні. Ми приїхали сюди, щоб підтримати канонічну Церкву Митрополита Володимира, і сподіваємося, що всі люди в Україні будуть їй вірні. Ця Церква – благословення для України й українського народу».
Архієпископ Люблінський і Холмський Авель (Польська Православна Церква): «Я щасливий, що за благословенням Предстоятеля нашої Церкви Блаженнішого Митрополита Савви можу представляти православних Польщі на цих торжествах. Те, що тут зібралися представники всіх Помісних Церков світового Православ`я, свідчить про нашу єдність, про те, що ми є єдиною канонічною Православною Церквою. Ми хвилюємося про ситуацію в Україні, молимося, щоб усім розкольникам – «філаретівцям» і «автокефалістам» – Господь подав дар покаяння, і вони повернулися в дім Отчий. У нас добрі, близькі відносини з Константинопольським Патріархом, але якщо Константинополь буде втручатися, я це відповідально говорю, у внутрішні справи канонічної Церкви в Україні, то Польська Церква, весь єпископат будуть першими Ворогами Константинополя».
Єпископ Михаловський Іоанн (Православна Церква Чеських земель і Словаччини): «Розкол в Україні повинен бути подоланий тільки на базі Святого Православ`я і канонів Церкви. Хто відійшов, той відійшов. Наша Церква визнає лише Блаженнішого Митрополита Володимира».
Єпископ Оттави і Канади Серафим (Православна Церква Америки): «Я прибув за благословенням Блаженнішого Феодосія, Архієпископа Вашингтонського, Митрополита всієї Америки і Канади. Розкол – це завжди трагедія. Якщо трапиться, що якась з Церков визнає розкол, то це не вирішить проблему, а приведе до додаткового розколу, а тому це просто неможливо. Розкол – це спокуса, але це не іспит від Бога, а спокуса від диявола. Розкольники повинні покаятися, ми ж не повинні їх відкидати».
Архідиякон Іов, викладач Свято – Сергієвського богословського інституту в Парижі (Константинопольський Патріархат): «Для православних віруючих Франції, для всього академічного складу викладачів і студентів нашого богословського інституту проблема розколу в Україні є питанням, яке дуже хвилює. Ми поділяємо ту богословську і догматичну точку зору, що в Україні єдиною канонічною Церквою є Українська Православна Церква, яка має статус широкої автономії і самоврядності. Розкол – це еклезіологічна єресь, тому що його представники вважають, що вони стоять вище соборної Церкви і що вони можуть самі вирішити визначені внутрішньо – церковні питання. Це абсолютно неможливо з канонічної точки зору. Звичайно, ми бачимо, що в Україні є великий потенціал для утвердження Помісної Церкви. Але це питання повинне зважуватися соборно, у консультації з Матір`ю – Церквою – Руською Православною Церквою. Те, що розкольники вимовляють православний Символ віри, недостатньо і ні про що не свідчить. Потрібно ще і знаходитися в цій Церкві, тобто бути в євхаристичному єднанні з іншими Помісними православними церквами, що ми продемонстрували в Києві. Вони ж не знаходяться в такому єднанні з жодною Православною Церквою світу.
Сумним почерком розкольників є їхня агресивність, прагнення за будь – яку ціну затвердитися в лоні якої – небудь законної Церкви. Вони засилають своїх делегатів в інші країни, шляхом обману намагаються представити себе як канонічну Церкву. Але в Церкву Христа Спасителя облудним шляхом не ввійти».
(Інформаційний вісник. – №1. – 2001,с. 4 – 6.)
