У вас патріотизм відклеївся, або «7-й кілометр» Київського Патріархату

Час читання: 6хв.

Гучний скандал набирає обертів навколо найпатріотичнішої «церкви» – УПЦ КП. Нещодавно стало відомо, що «Київський Патріархат» збуває гуманітарну допомогу, призначену для мирних мешканців зони АТО на відомому речовому ринку Одеси — «7-мий кілометр». Серед  «товару» – одяг, тканини, взуття та інші, необхідні мешканцям постраждалого Донбасу, речі.

Одразу наступного дня після публікації цієї новини зреагувала прес-служба УПЦ КП, в заяві якої повно виправдань та натяків на те, що це підстава з метою дискредитації «Київського Патріархату» та її очільника. На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook речник УПЦ КП Євстратій Зоря зазначив наступне: «Церковним діячам, як і кожній людині, властиво помилятися. Головне – якою є реакція на помилки, як Церква реагує на недостойні вчинки тих, хто користується її іменем і авторитетом. Ми визнаємо, що помилилися, довірившись нечесним особам, і приймаємо моральну відповідальність за цю помилку».

Виправдовуватись у «Київському Патріархаті» вміють – це не таємниця. Так само, як і «вчасно» реагувати на ті нюанси, що мимоволі стають надбанням суспільства. Все це гарно, гідно і своєчасно, як би не кілька «але», що не дадуть спокою мислячим людям.

Вчасно виправдатись ≠ сказати правду  

Звісно, дуже добре і шляхетно, що в УПЦ КП миттєво реагують на ситуації, які дискредитують цю організацію. Однак, проблема полягає в тому, що цих випадків чомусь не стає менше. І тут виникає запитання – в «Київському Патріархаті» просять вибачення лише заради самого факту вибачення чи задля того, аби зробити певні висновки, провести роз’яснювальну роботу з духовенством, дізнатися, де ще мають місце такі моменти?

Судячи з частоти потрапляння «філаретівців» у подібні казуси, висновків там не робить ніхто. Тобто, відбувається приблизно наступне: сталася ситуація – попросили вибачення і тихо робимо своє далі. Чому саме так? Та тому, що так зручно. Визнав свою помилку, проявив шляхетність, можливо, навіть якусь християнську чесноту і все… в очах суспільства – ти герой!

Тільки тут цікаві деталі, а вони в цій ситуації приблизно такі: дочірня організація, від якої відхрестились на Пушкінській, іменувалася «Патріаршою благодійною місією». Сама назва говорить про те, кому вона була підпорядкована. Однозначно зрозуміло, що контролював цю організацію особисто Філарет із його найближчим оточенням. Невже хтось повірить у те, що такого битого вовка, як Філарет, можна ввести в оману, тим більше, коли питання стосуються тих нюансів, де можна заробити?

Варто лише пригадати, як Філаретові вдалося, перед розколом Церкви, вкрасти церковну касу УПЦ, і стає зрозуміло – ніхто і ніколи не зможе обвести Денисенка навколо пальця, особливо в питаннях якихось матеріальних благ. Можливо хтось скаже, що старець уже в літах, тому, враховуючи свій вік, не помітив. Та і це не виправдання! На Філарета працює ціла купа людей: юристи, журналісти, історики і т. ін. Усі подібні рухи, без сумніву, перебувають під контролем кількох фахівців і довірених людей. Тому мова про те, що «патріархію» було введено в оману – відверта неправда.

Враховуючи, також, те, що представників «Київського Патріархату» ловлять на подібному не вперше, стає зрозумілим, що випадок з «Патріаршою благодійною місією» є лише одним із подібних, але не першим і далеко не останнім. Наприклад, не так давно на Волині було заборонено в служінні «капелана» УПЦ КП Миколу Гінайла, якого спіймали на аналогічній ситуації. Ситуація там дійшла до того, що військовики самі написали скаргу на «капелана», звинувативши його в тому, що він розпоряджався гуманітарною допомогою для військових на власний розсуд.

Про дерибан гуманітарки «капеланами» УПЦ КП в зоні АТО говорять також волонтери. Нічого дивного в цьому немає, адже цей ласий шматок спокушає своєю привабливістю представників багатьох організацій. Чому серед них не може бути, наприклад, капеланської служби «Київського Патріархату»?

Будівництво, нерухомість та інші інтереси «філаретівців»

Якщо заглиблюватись у дослідження подібної тематики, стає зрозуміло, що в «Київському Патріархаті» подібні ситуації мають місце доволі часто. Однак, у силу лояльності чинної влади та ряду ЗМІ, про це рідко дізнається пересічний українець.

Зокрема, не так давно гучного розголосу набула інформація про те, що на земельній ділянці, виділеній під храм «Київського Патріархату» в Києві, компанія «Інтеграл-Буд» побудувала багатоквартирний житловий будинок. Цікаво також і те, що ця земля знаходиться в буферній зоні заповідника «Софія Київська». Про це Філарет теж не знає?

Часто трапляються ситуації, коли приміщення храмів та монастирів УПЦ КП здаються в оренду, наприклад, для зайняття йогою, як це має місце у Видубицькому монастирі столиці. Або приміщення храму Життєдайне джерело Казанської ікони Божої Матері, що на вулиці Симиренка, 12, яке в грудні минулого року було здано в оренду для церемоній масонській організації «Орден святого Станіслава». 

Не гребують в УПЦ КП і вивертати могили, як це неодноразово траплялося, наприклад, в Луцьку. Там місцевий «царьок» – керуючий єпархією УПЦ КП Михайло (Зінкевич), порушуючи всі пам’яткоохоронні закони, веде будівництво, буквально, на кістках. Також у Луцьку здаються в оренду під магазини і пивні бари приміщення захопленого колись прихильниками «Київського Патріархату» кафедрального собору Святої Трійці.

Це теж робиться ворогами УПЦ КП задля дискредитації цієї організації? І це – тільки крихти, що було виявлено громадськістю. А скільки ще всього, про що відомо лише тим, хто «в темі», годі і казати.

Постскриптум

Постмайданна ейфорія, вседозволеність, підтримка чинної влади – це ті аспекти, що послабили обережність представників УПЦ КП. За останніх два роки в «Київському Патріархаті» зробили стільки помилок, скільки не було ними зроблено за два десятки років. Та що найстрашніше – їх це абсолютно не бентежить. Можна ж попросити вибачення і вас пробачать, бо ви – «патріотична церква» і, як казав пан Юраш, «гідно показали себе на Майдані».

Тільки от, як показують ситуації, патріотизм цей – липовий. Адже, як підтверджує час, не достатньо простого популізму і гучних висловлювань, не досить стояти в перших рядах на революційних сценах. Потрібно ще показувати свою любов до Батьківщини на ділі. Тільки от діла ці, більше схожі на задоволення власних меркантильних потреб, аніж на те, що  мається на увазі під поняттям «патріотизм».

Сергій Назарчук

Схожі публікації