Кажуть, що про людину можна  дізнатися по її життєвих критеріях, баченнях, принципах. Та коли ці принципи спочатку одні, а потім інші – постає дилема. Так і сьогодні з представниками Київського Патріархату. Більш як 20 років тому засновник УПЦ КП, тоді ще митрополит Філарет, зовсім по іншому трактував та пояснював певні церковні питання, і, найголовніше, в дусі ієрарха Церкви, – однак із часом риторика розмови змінилась, та й сам Філарет перетворився уже в політичного діяча. Тому варто звернутися до минулого і порівняти виступи та заяви з сьогоденням. Вашій увазі пропонуємо інтерв`ю митрополита Філарета (Денисенка) від 1989 року, з якого можна зрозуміти бачення екзарха до тих чи інших питань, що сьогодні він пояснює геть по-іншому.

• Як Руська Православна Церква ставиться до унії?

• Однозначно негативно. Чому? Ви знаєте історію і, отже, знаєте про нелегкий шлях Христової Церкви до єднання. Ініціатива унії вийшла з Риму, і на практиці вона вилилася у боротьбу не тільки Церков, а й народів. Саме через це передусім унія, як така, засуджена історією. Чому ж її нині пропонують відновити? Чому РПЦ проти? Тому, що такий розвиток подій призвів би до відродження боротьби, яку вже пережили наші предки. Почалася б не тільки релігійна ворожнеча. В неї були б втягнуті люди, далекі від релігійних проблем. Очевидно, загострилися б міжнаціональні відносини. І ми повинні подбати, щоб цього не сталося. Унію, як відомо, скасував Львівський собор 1946 року. Ви, мабуть, чули, що дехто в християнському світі не визнає його рішень, висуває тезу про нібито неканонічність цього собору. Яка з цього приводу наша думка? Собор був канонічний. В його роботі взяли участь єпископи, було духовенство, були миряни. Рішення собору підтримало все населення регіону. Тисячі парафій краю возз`єдналися з Руською Православною Церквою. Одним з основних аргументів, який висуває католицька Церква на підтвердження тези про не канонічність Львівського собору, є той факт, що він зібрався без благословення папи. Але ж за цією логікою Брестський собор 1596 року, який проголосив унію, теж був неканонічний, бо проходив без благословення Константинопольського Патріарха й супроти його волі, а єпископи, які були там, ще раніше перейшли в унію й, отже, не могли представляти Православну Церкву.
  
• Все ж дехто виступає на підтримку так званої УКЦ – Української Католицької Церкви.
  
• Мені здається, що вони підходять до питання формально і не вдумуються в те, що сталось би, які небажані наслідки дало б відродження унії на Україні. Навіть тепер ми це гостро відчуваємо. Зустрічаємося з фактами ворожого ставлення до Руської Православної Церкви, яку називають неблагодатною, навіть «церквою сатани», виявляють неповагу до її ієрархів, закликають мирян не ходити до наших храмів. І це в умовах, коли УКЦ нелегалізована. А що було б, якби її легалізували?

Про Автокефальну Церкву

Мова йшла і про так звану Українську Автокефальну Церкву. Відповідаючи на запитання, митрополит Філарет вказав, що нині в світі існує 15 Автокефальних Православних Церков. Що треба для того, щоб утворити нову? 

“По-перше, треба, щоб так звана Церква-матір виділила частину своїх єпархій у  самостійні. Для розв`язання цього питання потрібне рішення Помісного собору. Автокефалія повинна бути визнана іншими Православними Церквами. Як відомо, у роки громадянської війни була створена Українська Автокефальна Церква, однак цей акт був незаконним. Тому в народі її називали самосвятською Церквою (в 1992 році Філарет з Автокефальною Церквою об`єднався – авт.). Потім вона була розпущена, а в роки війни, під час тимчасової німецько-фашистської окупації України, відновлена, і нині окремі парафії існують за кордоном. Інші Православні Церкви їх не визнали. То навіщо нам зараз відриватися від православного світу? Навіщо нам така Церква, що відгороджує нас від людей? Взагалі народ не порушує цього питання. Його порушують люди не церковні, політикани, які хотіли б використати дане питання з метою відірвати українських віруючих від Руської Православної Церкви. А наша Церква, як відомо з історії, робить усе для об`єднання народів. Тому вона проти автокефалії”.                                               

Чому наша Церква називається Руською?

“Кажуть, нам потрібна українська Церква. Але ж у такій постановці є очевидний умисел. Руською наша Церква стала називатися ще з часів князя Володимира, тобто з часів, коли ще не було окремо ні українців, ні білорусів, ні росіян. Вже 1000 літ вона носить цю назву. Зараз до неї належать і естонці, і латвійці, і мордва, і молдавани, й інші. Наша Церква багатонаціональна і назву маємо ту, яку одержали ще в часи Київської Русі”.

Про богослужбову мову

“Порушується також питання про те, чи не варто було б на Україні відправляти богослужіння українською мовою. І тут можна було б говорити про непорозуміння, коли б не було ясно, що питання порушується не просто так. А суть у тому, що і в Росії, і в Білорусії, і на Україні служба проходить слов`янською мовою. Ця мова використовується для богослужіння уже понад тисячу років. І за кордоном для богослужіння використовується  слов`янська мова, навіть, скажімо в Канаді”.

 Газета «Радянська Україна», 9 травня 1989 р.