Серед архівних документів Кіровоградщини знайдено фотографію Агафії Авраменко, сподвижниці священномучеників Адріана і Димитрія, місцевошанованих святих Олександрійської єпархії Української Православної Церкви. У 30-х роках минулого століття вона була головою релігійної громади Покровського храму міста Олександрії, в якому протоієрей Адріан Вожаков був настоятелем, а протоієрей Димитрій Сурмелі – другим священником, пише «Правлайф».

У 1936 році храм закрили, і Агафія доклала всіх зусиль, щоб він знову був відкритий. У 1937 − її разом із отцем Димитрієм Сурмелі заарештували та засудили до 10 років таборів.

З табору вона повернулася сліпою, жити не було де, бо мати померла, а рідня відмовилася від «ворога народу». Руку допомоги Агафії подав священник Миколай Мочульський із дружиною Євгенією, яки взяли її до себе. Саме отець Миколай відвіз Агафію до академіка Філатова до Одеси. Всесвітньо відомий лікар-офтальмолог зізнався, що не зможе допомогти у цьому випадку, оскільки медицина тут безсила.

Тоді батюшка повів сліпу Агафію до Касперівської чудотворної ікони Божої Матері, і сталося диво – до жінки повернувся зір. Вони знов прийшли до Філатова, який навіть прикрикнув на них і повторив, що все пояснив і не може нічим допомогти. Коли ж Агафія сказала, що зцілилася, академік запросив її для перевірки у підсобну частину свого кабінету та запитав, що вона бачить. Жінка відповіла, що бачить ікону, що стоїть в кутку. Філатов зворушено промовив: «Бог є і буде, а ми люди грішні».

У 1990 році Агафія Авраменко відійшла до Господа.

Знімків Агафії довго не могли знайти, оскільки вона не любила фотографуватись. Це вдалося зробити лише завдяки працям відомої дослідниці православної історії Олександрії, завідувачки краєзнавчого відділу міського музейного центру Ольги Божко. На фото, яке розшукала краєзнавець, Агаф’я Авраменко стоїть поряд із людьми, які стали для неї іншими батьками – священиком Миколою Мочульським та його дружиною Євгенією.