1. Головна
  2. navigate_next
  3. Новини
  4. navigate_next
  5. Справжній захист Церкви починається не з гучних декларацій, а з уваги до власної душі, – Керуючий справами УПЦ

Справжній захист Церкви починається не з гучних декларацій, а з уваги до власної душі, – Керуючий справами УПЦ

Люди часто звертають увагу на зовнішнє. Особливо в періоди потрясінь і розколів, коли самоідентифікація віруючих визначається в основному тим, що вони декларують на повну силу.

Тим більший резонанс викликають ситуації, коли раптом якийсь священик починає заявляти те, що донедавна заперечував, і йде в розкол. Чому це відбувається?

Люди, що загострюють увагу лише на зовнішніх факторах, знаходять пояснення у зовнішніх обставинах: тиск, спокуса різними матеріальними благами та інше. Але часто справжня причина від нас прихована, хоча саме вона має ключове значення.

Якщо згадати сонми мучеників та їх подвиг, ми побачимо, що й у разі сповідників був і тиск, і спокуса благами, а також найжорстокіші тортури та реальна небезпека для життя. Але вони вистояли. Отже, річ не лише у зовнішніх факторах.

Тепер, коли озираєшся на життя різних відступників, можна звернути увагу на одну деталь, що поєднує багатьох їх. Задовго до того, як вони зробили фатальний крок, вони мали проблеми або з моральністю, або з порушенням церковних правил.

Але це не привід судити когось. Ті, хто пішов у розкол, фактично вже самі себе засудили, і це набагато страшніше за суд людський (хоча шлях розкаяння для них не закритий). В даному випадку варто поговорити про нас самих.

Нам часом здається, що коли ми дотримуємося канонічної Церкви, це само по собі вже гарантує нам спасіння. Можливо, навіть пишаємося цим фактом. Але у духовному житті все взаємопов’язане. Якщо ми на словах захищаємо церковність, а на ділі дозволяємо собі грішити, хай і по дрібницях, може вийти так, що у найвідповідальніший момент, навіть несподівано для нас самих, ми зречемося.

Відступ починається не за сумнівів у церковній юрисдикції. Самі сумніви можуть виникнути через нашу духовну інертність, потурання слабкостям, хай і незначним. І коли, як не в пост, треба згадати про це?

Власне, з цього починається справжній захист Церкви: не з гучних декларацій і заяв, а з уваги до власної душі. З щоденної боротьби з гріхом у собі. Тільки так ми зможемо зберегти вірність Церкві і у відповідальний момент сміливо відповісти про нашу віру. І до цього моменту слід готуватися все своє життя.

pravlife

Попередній запис
Патріарх Сербський Порфирій привітав Предстоятеля УПЦ з восьмою річницею інтронізації на Престол Київських Митрополитів
Наступний запис
Церковні нюанси євроінтеграції: Північна Македонія на шляху до ЄС
Последнее

Меню