Протоієрей Володимир Літвенчук з м. Луцьк, котрий три тижні пробув у ПЦУ та повернувся у канонічну Церкву, розповів, що після його рішення піти в структуру Думенка храм залишила практично вся громада. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

«Декілька людей пішли за мною, як за своїм священником. Але більшість перестали ходити в церкву. Просто цей храм будував я зі своїми благодійниками, тож я в ньому лишився, а ті, хто не сприйняли мій вибір, ходили в основному в кафедральний собор на честь Усіх святих. Хор не розпався, а продовжив збиратися на співанки, одним словом, вони всі молилися.

Я переживав за цих людей найбільше, це був самий кістяк тієї громади, тих молитов, тих стоянь за те, щоб і землю отримати від влади і т. ін. Совість підказувала, що я їх, можна сказати, обдурив, залишив без храму, залишив їх без… та навіть і без себе, як пастиря. Люди мені вірили, довіряли. Потім вони дзвонили, в соцмережах писали: «Батюшко, поверніться», «Ми сумуємо за Вами».

Усе нагадувало про моїх людей, їхні обличчя увесь час стояли перед очима. Пізніше я їм сказав: «Це ви мене вимолили, щоб я повернувся».

А ще вплинуло те, що у нас на Волині відбувалося, коли храми забирали. Батюшки реально все своє життя вклали в ці храми, все своє служіння, всі свої роки найкращі. У Рожищі благочинний отримав інфаркт якраз тоді, коли я перейшов у «ПЦУ». Я не міг це витримати, думав: «як же це так, батюшка Петро – як він може так от захворіти?». А це все на нервах ставалося, коли відбувається така несправедливість», – розповів отець Володимир.