У зв’язку з появою відомого фейкового листа, багато друзів і ворогів звертаються до мене з запитанням: чи посилав я в період війни листи Патріарху Кирилу і якого змісту були ці листи? Відповідаю: надсилав 2 листи, зміст яких був наступним.
1 лист:
«Ваша Святість!
Шостий день продовжуються агресивні військові дії військ Російської Федерації на території нашої суверенної держави України. Територія Сумської єпархії як прикордонна з Росією однією з перших зазнала руйнівних атак, обстрілів. Страждає мирне громадянське населення, проливається кров немовлят та дітей. Безліч людей позбавлені даху над головою і засобів до існування.
У цій складній обстановці гуманітарної катастрофи до мене надійшло Звернення духовенства та мирян Сумської єпархії, які засуджують агресію Росії проти Української держави та заявляють про припинення поминання імені Патріарха Московського за богослужіннями.
Крім того, викладачі Сумської духовної семінарії також відмовляються викладати, якщо в семінарії продовжуватиметься поминання Патріарха Московського.
У цих найскладніших умовах з благословення Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Онуфрія мною ухвалено рішення про припинення поминання імені Патріарха Московського за богослужіннями. Це рішення продиктоване найважчою ситуацією та позицією священства та пастви Сумської єпархії. При цьому така позиція в жодному разі не означає відхід у розкол або розрив спілкування з повнотою Церкви».
У відповідь на цей лист була резолюція, після якої мною був направлений 2-й лист:
«Ваша Святість!
Поважно доводжу до Вашого відома, що нині паства ввіреної мені Сумської єпархії перебуває під обстрілами армійських підрозділів та військової техніки, які прибули з Російської Федерації, порушивши державний кордон суверенної держави Україна. Щодня від обстрілів населених пунктів Сумщини гинуть мирні люди, діти, люди похилого віку. На превеликий жаль, йдеться не про випадкові влучення, а про цілеспрямовані розстріли мирних людей, які не мають відношення до військової служби або військових об’єктів. Мені особисто доводиться вживати заходів безпеки, щоб зберегти своє життя в кафедральному центрі, де я перебуваю зараз. Картини мирних людей із відірваними вибухами кінцівками, з вивернутими від поранень нутрощами щодня стоять перед моїми очима. Йдеться про мою паству, стосовно якої я несу архіпастирську відповідальність. Щодня священики та звичайні люди повідомляють мені про нові та нові факти жахливих наслідків війни, розв’язаної Росією.
Від обстрілу постраждали православні храми. Так, кадетський корпус, де навчаються діти 12-15 років, тричі зазнали варварського обстрілу російських військ з важких озброєнь. Постраждав і домовий храм на згадку про апостола Іоанна Богослова, розташований у центральному корпусі. Також кулями та уламками прострілено храм святого Іоанна Воїна, розташований у безпосередній близькості.
Безліч людей з великою надією чекала на Першосвятительське слово Вашої Святості, вірячи в те, що жителі Сумської землі – це частина Вашої пастви. Багато хто щиро сподівався, що божевілля війни, що насувається, можна зупинити за безпосереднього втручання Вашої Святості.
З жалем я змушений донести до відома Вашої Святості це судження. В умовах наростаючої військової атаки Російської армії, постійно зростаючої кількості вбитих і поранених мирних людей духовенство і віруючі Сумської єпархії дали свою оцінку тому, що відбувається, викладену в листі на моє ім’я.
Коли до мене надійшло письмове звернення групи духовенства, в якому священнослужителі заявили своє ставлення до військової агресії Росії і про категоричну вимогу припинення молитовного поминання Вашої Святості, я звернувся до Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України подати благословення на припинення поминання Московського Патріарха. Вважаю таку підтримку Київського Першоієрарха вагомою підставою для моїх дій.
Я і довірена мені паства Сумської єпархії перебувають у послуху та канонічному підпорядкуванні Предстоятеля Української Православної Церкви, що не суперечить церковним канонам, а відповідає давній богослужбовій практиці Святих помісних Православних Церков, що зберіглася у традиції Київської Митрополії з XVII століття. Збереження молитовного поминання Предстоятеля Української Православної Церкви не дозволяє тлумачити непоминання Патріарха як розкол. Не маю такого наміру і переконую свою паству залишатись у лоні Святого Православ’я».
Відповіді не було.
