1. Головна
  2. navigate_next
  3. Новини
  4. navigate_next
  5. Священик і зброя

Священик і зброя

Серед мобілізованих луганчан загинув священик із сином. А нещодавно на фронті з українського боку загинув ієромонах Пимен (Пеприк), який взяв зброю в руки вдруге – бо був військовим до висвячення.

Ця історія ставить питання органічному місці священика на війні. О. Олександр Кухта розбирає це питання і робить висновок, що завдання священика в тому, щоб люди на війні залишалися людьми. Священик не повинен бути політруком і не повинен брати в руки зброю, його профіль досить вузький.

І обидва священики з початку посту вийшли за межі цього профілю. І обидва приклади в потенціалі можуть обґрунтовуватися як нормативні відсилання до літописних Пересвіта та Осляби, ченців-ветеранів, які брали участь у Куликівській битві.

Але з історією прославлення та шанування Пересвіта чимало труднощів. Тимчасова втрата могил Пересвіта та Ослябі вказує на те, що жодного культу навколо їхніх мощів не існувало і в патериках їхні імена не фігурували аж до царювання Романових. У деякі пов’язані з Троїце-Сергієвою Лаврою святці його ім’я вперше потрапило лише у 17 столітті, до Троїцького патерика – лише у 1896 році. А у загальноцерковний місяцеслів, мабуть, лише у 1981; службу ж написано лише у 2018 – через 500 років після загибелі.

Таким чином, вибір священика і ченця взяти в руки зброю потрапляє до числа православних зразків для наслідування тільки в період, коли Церква перебуває під тяжким тиском і контролем з боку тієї чи іншої досі мілітаризованої держави. І сьогодні робити такий вибір – означає включатися передусім до бойового наративу воюючого суб’єкта, а не до православного Передання.

Релігія сьогодні

Попередній запис
Думенко розповів делегації Всесвітньої Ради Церков, що храми УПЦ не захоплюються, а «переходять»
Наступний запис
Митрополит Сумський та Охтирський Євлогій оприлюднив листи, котрі писав Патріарху Кирилу
Последнее

Меню