Комісія з канонізації Санкт-Петербурзької митрополії Руської Православної Церкви вперше розшифрувала протоколи допиту священномученика митрополита Петроградського і Гдовського Веніаміна (Казанського) під час судових засідань 12-14 та 17 червня 1922 року. Дослідження завершено до наступного 13 серпня 2022 року 100-річчя від дня мученицької смерті святителя і постраждалих разом з ним, пише «Правлайф».

Сто років тому завершився Петроградський судовий процес у справі «Про вилучення церковних цінностей», що став знаковою подією в історії Росії. Засідання суду проходили з 10 червня по 5 липня 1922 року. За вироком Петроградського губернського революційного трибуналу безневинно засудили 86 осіб, серед них митрополита Веніамина.

5 липня було оголошено вирок. Владику та десять інших обвинувачених засудили до розстрілу.

Згодом шістьох помилували, але священномученика митрополита Петроградського Веніаміна, преподобномученика Сергія (Шеїна), мучеників Юрія Новицького та Іоанна Ковшарова розстріляли. Це сталося в ніч проти 13 серпня 1922 року на станції Порохові Склади Іринівської залізниці, неподалік Петербурга. Перед стратою всі були обриті й одягнені в лахміття, щоб не можна було впізнати духовних осіб. Місце поховання мучеників невідоме.

За кілька днів до розстрілу владика у листі писав:

«У дитинстві та підлітковому віці я зачитувався Житіями святих й захоплювався їх героїзмом, їх святим натхненням, шкодував усією душею, що часи не ті і не доведеться переживати, що вони переживали. Часи змінилися, відкривається можливість терпіти заради Христа і від своїх, і від чужих. Важко, важко страждати, але в міру наших страждань надмірна і втіха від Бога. Важко переступати цей Рубікон і повністю вдаватися до волі Божої. Коли це станеться, людина надмірна втіхою, не відчуває найтяжчих страждань [через] внутрішній спокій, вона й інших спонукує на страждання, щоб вони перейняли той стан, в якому перебуває щасливий мученик… Я радісний і спокійний як завжди. Христос – наше життя, світло та спокій. З Ним завжди і скрізь добре. За долю Церкви Божої я не боюсь. Віри треба більше, більше її треба нам, пастирям. Забути свої самовпевненість, розум, вченість і сили і дати місце Благодати Божій… Тепер час суду… Чи нам, християнам, та ще ієреям, не виявляти подібної мужності навіть до смерті, якщо є скільки-небудь віри в Христа, в життя майбутнього віку!»

Навесні 1992 року Архієрейський Собор Руської Православної Церкви приєднав митрополита Петроградського Веніамина та інших, що з ним постраждали, до лику святих.

Матеріали про участь святителя в Петроградському процесі 1922 року розміщені у віртуальному виставковому залі Князь-Володимирського собору Санкт-Петербурга в розділі «Літературна спадщина».