У центральній Хорватії, на Петрова-горі, державне підприємство «Хорватські ліси» проклало дорогу кладовищем 1942 року, де було поховано жінок та дітей із Кордуан та Банії, котрі загинули від рук усташів. Переорано могили, багато з яких було позначено православними хрестами, пише «Правлайф».

Як розповів журналістам Бранко Гвозденович із найближчого села Ключар, він та ще декілька місцевих жителів просили працівників не чіпати кладовище, як тільки на ньому розпочалася вирубка дерев, але прохання почуто не було.

«Коли через могили проклали широку дорогу, ми стукалися в багато дверей, намагаючись запобігти подальшому спустошенню, але все марно, з цього нічого не вийшло», – розповів Гвозденович. Він уточнив, що кладовище мало велике значення не тільки для «жменьки, тих, хто залишився» в регіоні, але також і для всіх переміщених сімей, бо у кожній із них хтось із родичів був жертвою усташських катів і упокоївся на Петрова-горі.

«1 квітня 1942 року усташі по-звірячому вбили тут 128 жінок і дітей із Ключара, Брдо-Утисько, Войнич-Колодвора та Габрича. Ми поставили хрести на могилах наших матерів, дружин, сестер, дітей та онуків тільки після війни… Ось на цьому самому місці поховані моя бабуся, дві тітки та дядько. Моя мати, Даниця Мамула, отримала у тій різні тринадцять ран, і вижила по чистому випадку, тільки тому, що їй якимось чином під покровом ночі вдалося дістатися партизанського госпіталю», – пояснив співрозмовник «Новостей». За його словами, місцеві жителі з особливою ретельністю облаштовували кладовище. Хоча б декілька разів на рік косили траву, залишали квіти та вінки. Але техніка «Хорватських лісів» за декілька днів переорала все, ніби нічого й не було.

Після того, як працівники зрубали столітні дерева з табличками та знищили більшу частину могил, залишилося лише декілька поховань.

На думку ще одного жителя Ключаря, Душана Црнковича, колишнього голови товариства військових антифашистів, які десятиліттями ревно дбали про кладовище, його руйнація велася навмисне, щоби знищити пам’ять про злочини усташів.

«Справа не в лісовій дорозі, вона могла бути розбита і на десять метрів на південь. Все було добре організовано і проводилося свідомо та обдумано, саме тому дорога перетнула могили матері та брата Бранка Мамули, колишнього федерального секретаря внутрішніх справ та начальника Генерального штабу СФРЮ», – зауважив Црнкович.

Він розповів, що на місці кладовища усташі вбили двох синів Мілоша Шимулії та тяжко поранили його дружину.

«Як тільки усташі пішли, він прийшов сюди і почав благати присутніх односельців, щоби хтось припинив її муки, бо було очевидно, що виходу для неї немає. Оскільки ні в кого не було на це сил, вона померла в страшних муках. Тут відбувалися найбільші людські страждання, які тільки можна уявити. Скорбота надто велика через те, що будь-який спогад про них переораний», – підсумував Црнкович.

У компанії «Хорватські ліси» пояснили, що роботи «на покинутому кладовищі, де можна побачити лише три пам’ятники» розпочато ще 2016 року з вирубування старого лісу та посадки молодих букових дерев. При цьому працівники нібито ретельно стежили, щоб не зашкодити пам’ятникам. Вони також повідомили, що кладовище як таке на карті не помічено.

Нагадаємо, у липні відзначаються роковини масової різанини хорватськими усташами православних сербів у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Глині. Вбиті зараховані до сонму святих.