Вузькоспеціальне.
У Києві за посередництва керівника Державної служби з етнополітики та свободи совісті відбулася зустріч невеликих груп священиків УПЦ та ПЦУ. Сумарно в ній взяли участь людей до 20. Ця зустріч стала підсумком зоом-семінарів духовенства, організованою тією ж службою. Очевидно, що сторони ні до чого конкретно не домовилися, оскільки меморандум за підсумками зустрічі був написаний та підписаний представниками ПЦУ через добу і був відкритий для підписання будь-ким.
Піар-ефект від цієї зустрічі оглушливий – медіа і навіть європейські релігієзнавці очікують на “прорив” у відносинах УПЦ з ПЦУ та їхньої спільної боротьби з РПЦ.
Усе це не має під собою підстав.
Реально і в УПЦ, і в ПЦУ будь-якої миті можна набрати якусь групу священиків готових (з різних причин) підписати майже що завгодно, або тим більше посидіти на заходах від імені держави. І це цілком відповідатиме їх переконанням/інтересам на даний момент.
Однак і УПЦ, і ПЦУ є церквами – тобто ієрархічно організованими структурами із тисячами священиків та десятками (а в УПЦ і сотнею) єпископів.
Подібного роду низових (нібито) священицьких ініціатив вони бачили і побачать ще багато. Тим більше, що організатори заходу від ПЦУ цією справою займаються на напівпрофесійній основі з 2018 року з незмінним неуспіхом. Чи варто реагувати на кожний прес-реліз такого плану? Заради очікування того, що якась компанія священиків скине єпископат і створить новий автокефально-обновлений рух без кінця і краю? Ну-ну. Власне, це є рід релігійного вірування. У чисте і безгрішне прогресивне священство, що ламає все колишнє і встановлює нове aka Мартін Лютер.
Але ця віра заважає спостерігати за реальними та значущими процесами, що відбуваються у тих же церквах. У тому числі щодо реальних можливих переговорів та домовленостей, а не піар-проектів. Не є великим секретом, що на місцевому рівні частина духовенства та єпископату УПЦ та ПЦУ цілком підтримує між собою робочі та особисті контакти. Та й учасники цієї зустрічі цілком могли зустрітися тією ж компанією на пиво і без сприяння Державної служби. Добре не перший рік знайомі. І вже точно будь-які домовленості матимуть сенс, коли одна зі сторін припинить атакувати храми іншої – із зламами дверей, навішуванням замків та фейковими папірцями від місцевої влади.
На фото – просто красива картинка, знайдена у мережі під час підготовки тексту. На знімку – один із ініціаторів зустрічі з боку ПЦУ та автор меморандуму (з хрестом) бере участь у процедурі вшанування певної Лариси Ломакіної у храмі на околиці стольного граду Києва. 28.06.2022.
З іншого боку мізансцена настільки ідеально побудована, що я її помістив би на обкладинку книги про ПЦУ.