Нині все частіше лунають розмови про необхідність об’єднання з т.зв. «ПЦУ», причому лунають не лише з вуст далеких від церковного життя людей, але й з вуст деяких ієрархів Української Православної Церкви, які прямо заявляють про свою готовність розпочати діалог з представниками ПЦУ, яких вже без жодних сумнівів називають «владиками» та «митрополитами». Але для визнання релігійної спільноти Церквою є деякі критерії, один із головних – це законність, канонічність ієрархії.

Я часто пишу про це, тому що це питання особисто мені бачиться наріжним, тому що якщо ієрархія і священство незаконні, то вони і неблагодатні, значить не здійснюються обряди, отже всі священнодії перетворюються на костюмований фарс, а люди, які приходять до таких лже-священиків, не отримують благодатну допомогу Божу і позбавляються можливості приступити до спасительних плодів Спокутного подвигу Христа Спасителя, які даються віруючим тільки в Церкві.

Наразі все частіше звучать виправдання – «хіротонії» «ПЦУ» визнав Константинопольський патріарх. Але давайте спробуємо простежити і поставити собі запитання: які хіротонії визнав п. Варфоломій?

Є в єпископаті ПЦУ один дуже цікавий громадянин «митрополит Чернівецький і Буковинський Данило (Ковальчук)», біографія якого є дуже показовою у контексті розуміння ставлення членів «ПЦУ» до своїх «хіротоній». Так от, цей громадянин, який після роботи в колгоспі встиг за два роки закінчити Московську духовну семінарію, прийняв висвячення у священний сан у Московській патріархії та за радянських часів служив парафіяльним священикам у храмах Івано-Франківської єпархії. У 1989 році він приєднався до «УАПЦ» Іоанна Боднарчука, що відродилася, і був у 1990 році «рукоположений» у «єпископа Чернівецького і Буковинського». Важливо відзначити, що хіротонію над ним робили: Іван Боднарчук, його брат Василь Боднарчук та Андрій Абрамчук. Іоанн Боднарчук на той час уже був позбавлений архієрейського сану. Василь Боднарчук та Андрій Абрамчук були висвячені позбавленим сану Іоанном спільно з пройдисвітом Вікентієм Чекаліним, який ніколи не був архієреєм і єпископський сан якого ніколи і ніким не був визнаний.

Саме у зв’язку з тим, що подібна хіротонія не може і ніколи не могла бути визнана законною, правильною та благодатною, колишній митрополит Філарет Денисенко, коли Данило Ковальчук долучився до створюваного у 1992 році «Київського Патріархату», прийняв його у сані священика і «рукопоклав» знову в сан єпископа. «Другу хіротонію» робили сам колишній митрополит Філарет, а також Антоній Масендич, за кілька днів до цього теж перерукоположений Філаретом, та Софроній Власов. І Данило Ковальчук знову став єпископом, а невдовзі й архієпископом Чернівецьким.

Але тут у 2018 році патріарх Варфоломій вирішив визнати гуртом усі хіротонії, здійснені в «УАПЦ» та «УПЦ КП».

І ось тут найважливіше питання: яку з двох хіротоній Данила Ковальчука визнав п. Варфоломій – першу чи другу?

Якщо першу, тоді треба швиденько заборонити Філарета та «всіх яже з ним» за повторну хіротонію над тим, хто має правильне та законне висвячення. Якщо другу, тоді не можна було визнавати хіротонії Андрія Абрамчука, Макарія Малетича та всіх, що належать до «вікентіївської» гілки хіротоній «УАПЦ». Але одночасно визнавати і «перерукоположенного» Данила та «неперерукоположенного» Андрія – це нонсенс. І таких «нонсенсів» багато.

У будь-якому випадку, описана «канонічна нісенітниця» яскраво свідчить про те, як у «ПЦУ» та в Константинополі ставляться до найважливішого, найголовнішого стовпу благодатного устрою Церкви – апостольського спадкоємства. Це дуже важливо пам’ятати і ієрархам Церкви в момент роздачі інтерв’ю та простим прихожанам, які шукають не розрекламованого в брехливих ЗМІ псевдо-релігійного сурогату, а справжньої та благодатної Церкви Христової.

Facebook