Архієпископ Охридський Стефан прибув на Фанар із проханням про Томос.
»Ми прийшли в материнські обійми після періоду блукання у духовній пустелі пристрастей та ізоляції. Так само, як усі можуть робити помилки, ми теж їх робили і визнаємо їх», – сказав архієпископ Стефан патріарху Варфоломію.
«Патріарший і Синодальний акт про відновлення нас зі стану ізоляції є, і ми стежитимемо за тим, щоб він був фундаментом, на якому ми будуватимемо наше майбутнє, завжди під мудрою порадою Матері-Церкви Константинополя. Дев’яте травня для нас буде днем духовної та народної пам’яті, днем побажань, днем вшанування та святкування. Нехай так і залишиться», з натяком на те, що може бути інакше, сказав архієпископ Стефан.
У свою чергу, патріарх Варфоломій заявив македонцям, що «Константинополь – це їхнє духовне лоно», а Фанар «готовий стояти поруч із ними вічно».
Проте, за словами Варфоломія, «ми сподіваємося, що ви будете тверді у своїх зобов’язаннях і що помилки минулого стануть джерелом знань, щоб уникнути повторення, а постійна небезпека православ’я, етнофілізм стане далеким і невпізнанним минулим».
“Ми очікуємо більшої уваги та глибшого підходу до церковних питань”, – сказав він Стефану.
У відповідь на це архієпископ Охридський видав тривалу промову про роль Фанару у справі «зцілення» розколів та про свою любов до Константинопольського патріархату. Між рядками цієї промови читалося однозначне – дайте нам Томос.
А що ж патріарх? А він відіслав македонців до того документа, який вони отримали від Сербської Церкви: «Ми вітаємо добрий і дружній настрій Сербської Церкви до вас і чекаємо на офіційну інформацію про хід діалогу між вами».
Цей крок Фанару вже розцінюється як дуже незвичайний, особливо в порівнянні з тим, як він чинив з подібними проблемами в минулому – досить згадати Томоси Польської та Американської Церков, виданим Московським патріархатом. Але експерти розцінюють цей крок як чіткий сигнал Белграду про те, що патріарх Варфоломій намагається уникнути конфлікту, в який він без вагань вступить, якщо від Сербської Патріархії не буде відповідної відповіді.
Тож нещодавні переговори з чорногорцями – це натяк Патріарху Порфирію про те, що ситуація будь-якої миті може змінитися.
Ще одна цікава фраза прозвучала з вуст патріарха Варфоломія: «якщо православна єдність інтерпретується у світлі соціальних чи політичних схем і розглядається як співдружність чи федеративна освіта, ми перестаємо бути православними».
Сказана ця фраза була архієпископу Стефану, але адресована Патріарху Порфирію. І ось чому.
Патріарх Варфоломій натякає, що серби підтримують РПЦ лише через якісь «соціальні чи політичні схеми», а не через суто церковно-канонічну незгоду з діями Фанару в Україні.
По-друге, Фанар не бачить і не розуміє такої формули єдності, в якій всі Церкви мають рівні права, а Константинополю належить тільки першість честі. Для Варфоломія така «єдність» – це «співдружність або федерація», тоді як «істинна» єдність Помісних Церков не може мати жодної іншої основи, крім престолу Вселенського Патріархату. Цю думку й раніше висловлював як сам патріарх Варфоломій, і інші богослови Фанару.
Але найцікавіше – і в першому, і в другому випадку, тобто якщо єдність розглядати у світлі «соціальних чи політичних схем», або у світлі «федеративної» моделі Церкви, ми перестаємо бути православними. Виходить, що від правильного розуміння єдності залежить «православність».
Що це нове слово в догматиці? Якщо так, то чи не відчиняє Фанар двері для можливого засудження тих ієрархів, які не проповідують єресі, але прагнуть політичних об’єднань із владою?
