2014-15 роки, я пам’ятаю, як у повітрі висіла велика війна. Для неї були всі причини. Війна, яка загрожувала Україні знищенням, яка за всією логікою аналітиків мала розгорітися з полум’я Донбасу та охопити весь Південний Схід України. Чи не розгорілася. Тепер заднім числом можна знайти причини цієї локалізації конфлікту в політиці чи економіці. Але людям православним було очевидно: не спалахнула молитвами Церкви. Не лише канонічної Української Православної Церкви, а й усієї повноти Руської Православної Церкви, яка у всіх своїх храмах, від Південної Америки, до Південно-Східної Азії, від Чукотки до Португалії молилася за мир і людей, у землі українських сучасних.
А тим часом, українська влада, на чолі з Порошенком, тим самим, що у 2014 році обіцяв на Синоді не давати образити УПЦ, готували гоніння тієї самої УПЦ і створювали розкол «ПЦУ» разом із фанарськими папістами. Церква молилася за мир, а її оголошували «п’ятою колоною», Церква виходила на хресні ходи, а в ікони від «патріотів» летіло каміння та гнилий помідор… Україна трималася Церквою. Тієї самої Церкви, яку більшість суспільства, слухняного телебаченню, звинувачували у зраді України.
За нової влади гоніння вщухли, але ненадовго. Незабаром знову розгорілися з новою силою. Захоплені храми, попрані святині, побиті священики та старі люди.
З завзятістю самогубці українська влада пилила гілку, на якій невидимо трималася вся країна, вважаючи довготерпіння Боже підтвердженням своєї правоти та вседозволеності.
Але тим, хто тріумфує від страшної грози, накликаної на Україну її сліпими вождями, варто отямитися, доки гроза не прийшла до власного дому. Звинувачувати Україну, її владу та суспільство – зручно. І є у чому. Але чи небезпечно брати на себе право Божого суду, забуваючи про власні гріхи? Ви кажете, що Київ винний у трагедії Донбасу? Тоді скажіть, хто винний у вбивстві півмільйона ненароджених дітей у Росії щороку? Людям, які закликають Божий Суд, варто замислитися про власні гріхи. У тому числі про гріх байдужості. Ми всі – співучасники страшного гріха абортів у нашому суспільстві, і неназвані імена вбитих у них дітей не вмістить жодна Алея Ангелів…
