З початку повномасштабної війни проти України, коли гинуть українські воїни, захищаючи Батьківщину від ворога, коли гинуть невинні та навіть діти, коли ми маємо мільйони біженців в Європі та по всьому світові, коли намагаємося всіма силами допомагати евакуйованим від війни жінкам та дітям, ми в діаспорі Європи не отримали, від Константинопольського патріархату, як від православних братів у Христі, жодної підтримки. Жодної!!!
З яким же канонічним чи моральним правом може Церква Греції, зважаючи також на історичні провини Константинопольського патріархату перед Києвом, претендувати на всю діаспору України чи підпорядковувати? Та навіть не спитавши? А у випадку непогодження – ще й намагатися причиняти збитки?!
Як відомо, Константинопольський патріархат за цей жест визнання (надання томосу), що мав би бути безкорисним та у вигляді виправлення історичної провини перед Києвом, столицею сучасної України, отримав в Україні у безкоштовне користування ставропігії, в тому числі одну з найбільших символічних пам’яток України – св. Андріївську церкву. Та не лише ставропігії, практично все, що Київський патріархат розбудовував, було підпорядковано йому ж (Константинопольському патріархату), митрополія під назвою ПЦУ згідно статуту.
А що отримали ми, українці за кордоном, від Константинопольського патріархату, як допомогу, як від наших православних братів, що стверджують про свою належність до апостольської Церкви?
На жаль, засвідчую, що досі жодний єпископ, священник чи парафія Константинопольського патріархату в Європі не запросили нас до свого храму, а на наші запити не відповідали, щоби відслужити хоч на Великдень служби Божі для біженців з України, бо ж за кордоном у нас нема своїх храмів та молимося в будь-яких приміщеннях чи навіть просто неба.
Ви уникаєте досі жодного контакту з нами, що були визнаними разом з відновленим вами в канонічному праві митрополитом (патріархом) Філаретом. Що з вами не так, дорогі наші брати та сестри по вірі?
До нас в Європі звертаються багато людей, проявляючи солідарність, пропонуючи допомогу та навіть не християни допомагають. А від православних, що наче хочуть нами опікуватися, – жодної пропозиції допомоги українцям Київського патріархату чи взагалі українцям, хоча б у вигляді підтримки богослужінь на Пасху, чи великі свята, досі немає. Чому так? Яким чином ви хочете опікуватися українською діаспорою в Європі, маючи таке ставлення?
