Мої підписники з Росії. Я пишу саме вам.
Ці 5 днів об’єднали Україну. Всі стали на оборону країни – солдати зі зброєю в руках захищають нас, священики та весь народ моляться за українське воїнство.
Наш митрополит Онуфрій чітко позначив ворога і закликав молитися про перемогу української армії над російськими окупантами. Зараз священики масово відмовляються поминати на службах патріарха Кирила. Я не поминаю у себе на сільській парафії вже давно.
Якщо священики РПЦ в Росії не бачать очевидного, то ми поблизу все бачимо. І обстріли житлових будинків, і дитячих садків, шкіл, розстріли мирних жителів, смерті дітей…
Те, що зараз йдеться на каналі «Спас», те, що вивергає з себе А. Ткачов, трохи відрізняється від Путінської брехні та маразму. Зараз нам соромно за нашу хоч і мінімальний, примарний, але все-таки зв’язок з РПЦ. Дуже соромно.
Ваші війська сьогодні накрили снарядами з Градів житловий район міста Харкова. Десятки загиблих та поранених не злічити.
Перерахувати все, що окупанти розбомбили і знищили за кілька днів у Києві, Чернігові, інших містах та селах не вистачить часу описати. Безліч смертей…
Багато ваших синів та чоловіків також зустріли тут, в Україні, свою смерть.
Я не збираюся Вам писати багато. Я пробував у ці дні писати знайомим з Росії. Не чують, не розуміють, впевнені, що рятують Україну. Але цей текст, я сподіваюся, прочитають хоча б мої знайомі священики в РФ. І вимкнуть телевізор. Пошукають живі відео з України, де видно, що принесла російська армія в мою країну.
Виходьте на амвон і кажіть правду! Правду про те, що ваша країна – агресор. Що вона напала на незалежну державу і воює як з військовими, так і з цивільними. Що ви, священики, проти цього. Що потрібно виходити на вулиці і площі міст, потрібно кричати та вимагати від керівництва вашої країни вивести військових з території України.
Вимагати, щоб патріарх Кирило публічно засудив вторгнення в Україну.
Покажіть, чи ви здатні бути справжніми християнами та пастирями!
Україна чекає.
