Єпископ Ньєрійський Неофіт з Олександрійського Патріархату не допустив до церкви «емісара Москви» ієрея Георгія Максимова, який приїхав на запрошення місцевого священика.
У свою чергу, духовенство храму св. вмч. Катерини в столиці Кенії Найробі відмовилося служити з митрополитом Найробійським Макарієм, який приїхав до храму, та заявило про свій перехід до РПЦ. Митрополит змушений був покинути храм.
При цьому зауважте, в обох випадках не було жодних погромів, бойовиків та тілесних ушкоджень, як, наприклад, в Україні.
Здавалося б, нічия 1:1. Але все не так просто.
Якщо вірити відкритим джерелам, у «тилу супротивника» діють всього два священнослужителі РПЦ: у Кенії – ієрей Георгій Максимов, а в Танзанії – протоієрей Андрій Новіков. Їм протистоїть увесь Олександрійський Патріархат із багаторічним досвідом місії в Африці. Попри це вже 150 африканських священнослужителів перейшли під омофор Московського патріарха.
Можна, звичайно, припустити, що своїми успіхами на Чорному континенті РПЦ завдячує російській державі. Але невже хтось повірить, що Олександрійському Патріархату ніхто не допомагає – ні грецька держава, ні багата грецька діаспора, розкидана по всьому світу?
Інший приклад. В Україні після появи ПЦУ влада створила серйозні проблеми канонічної Церкви. Бойовики «Правого сектора» захоплювали храми та били парафіян. Здається, за цих обставин вигідніше було б перейти до «правильної» Церкви. Проте не лише єпископат та рядове духовенство, а й прості віруючі у своїй масі залишилися вірними УПЦ та її предстоятелю митрополиту Онуфрію. А ось Олександрійський Патріархат, того й дивись, може «злиняти», побачивши двох священиків РПЦ.
Є про що замислитись.
