Сербський культурно-інформаційний центр SPONA із Північної Македонії опублікував звернення щодо порятунку сербського монастиря Успіння Пресвятої Богородиці в Матейчі. Храм і територія стародавньої обителі руйнуються і зазнають осквернення, пише «Правлайф».
Як вважають в організації, врятувати ситуацію може включення монастиря до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – як святині, що опинилася під загрозою зникнення.
Монастир Успіння Пресвятої Богородиці біля с. Матейче (муніципалітет Липково), був побудований на схилі Скопської Чорної Гори в XI столітті і відроджений у XIV-му, як «задужбина» (пожертвування) сербської цариці Олени та царя Душана Сильного з династії Неманичів. В ансамблі фресок представлені цикли «Великі свята», «Земне життя Христа», «Притчі», «Діяння апостолів», «Чудеса Димитрія Солунського», «Вселенські Собори» тощо.
Протягом століть доля обителі складалася трагічно. Але особливо постраждала вона під час військових конфліктів 2001 року, коли головний храм окупували албанські терористи й улаштували в ньому склад зброї. Остаточного руйнування зазнав монастирський гуртожиток, який раніше роками служив дитячим санаторієм. Частини церкви також були спустошені, фрески пошкоджені, підлога у вівтарній частині перекопана. Храм довгі роки стояв без дверей та вікон, покинутий напризволяще, і швидко занепав.
«Через дев’ятнадцять років після війни від святині залишилася одна занедбана церква, хоча монастир створювався як шедевр богонатхненного творіння його засновників, які прикрасили середовище творіння Божого унікальним архітектурним ансамблем, створеним на славу Пресвятої Богородиці. Держава на ситуацію в монастирі реагує переважно мовчки, незважаючи на те, що ця пам’ятка культури перебуває під найбільшою загрозою зникнення з усіх храмів на території Республіки Північна Македонія. Крадіжки цегли та інших будівельних матеріалів із неї продовжуються, монастир, який мав у середині XIV століття статус Богородичного саду, повністю позбавлений свого призначення як обитель спасіння», – йдеться у зверненні.
Документ офіційно визначає потреби для відновлення монастиря. Його мета – донести до громадськості думку щодо необхідності зберегти культурну спадщину середньовіччя на території Північної Македонії. При цьому великі надії покладаються на допомогу іноземних експертів та цільове фінансування у разі, якщо монастир внесуть до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (в зоні колишньої війни).
«Тепер від нас залежить, чи зробимо ми все, що в наших силах, щоби виправити багаторічну несправедливість і підняти монастир назад на небо нашої Скопської Чорної Гори», – наголошують у SPONA.
