24-25 січня представник «ПЦУ» Олександр Драбинко відвідав Генеральне консульство України в Польщі з метою презентації факсимільних видань Пересопницького та Мазепинського Євангелій. Окрім цього, він відвідав Салезіанський шкільний комплекс у Лодзі, Національну бібліотеку у Варшаві та Ягеллонський університет.
Як повідомляє одне з розкольницьких видань («Релігійна правда»), Польська Православна Церква звернулася до канцелярії Фанару за роз’ясненнями, чому представник «ПЦУ» без дозволу прибув на їхню канонічну територію. У свою чергу, Фанар доніс цю інформацію керівництву «ПЦУ». Після чого була реакція з боку анонімного джерела згаданого видання:
«Керівництво Польської Церкви не мало жодних підстав для невдоволення. Митрополит приїхав як приватна особа, провів зустрічі із дипломатами, у наукових закладах, взяв участь у презентації унікального видання. Він не проводив і не брав участь у богослужіннях, а отже, і не потребував цього дозволу. Очевидно, що у Польській Церкві не знайомі з церковним правом чи вирішили перестрахуватися», – заявили у «ПЦУ».
Як бачимо, відповідь сформульована у досить зневажливій формі. Це свідчить про те, що у «ПЦУ» навіть не намагаються якось залучити Польську Православну Церкву на свій бік та добитися від неї визнання. Зазначимо, що серед Помісних Церков, які, за словами глави «ПЦУ» Епіфанія Думенко, готові визнати «ПЦУ» Польська Церква не фігурує.
Польська Православна Церква давно визначилася зі своєю позицією та чітко заявила, що не має наміру визнавати креатуру Фанару, вважаючи «ПЦУ» зборами простих мирян. Саме з цієї причини у «ПЦУ» дозволяють себе грубити Помісній Церкві, яка, до речі, опікується православними українцями в Польщі. Розкольники просто не бачать жодного шансу, щоб православні поляки схилилися перед тиском патріарха Варфоломія. Або сподіваються на “бульдозерну дипломатію” Держдепу США.
Примітно, що Польська Церква звернулася не безпосередньо до самої «ПЦУ», а прямо на Фанар, оскільки не вважає її канонічною структурою і покладає всю відповідальність за її діяльність повністю на фанаріотів – нинішніх господарів українських розкольників.
Щодо обґрунтованості претензій Польської Православної Церкви, то, на наш погляд, вони є абсолютно коректними. Драбинко приїжджав зовсім не як приватна особа, а саме як «духовна особа», про що свідчить запис Генерального консульства України, де йдеться, що Драбінко «благословив» працівників консульства на початок їхньої роботи.
Крім цього, Драбинко обговорив питання, які явно виходять за межі простого візиту «приватної особи». Знову ж таки, із запису консульства, ми бачимо, що йшлося про залучення «ПЦУ» до низки проектів на території Польщі. Наприклад, «забезпечення духовних потреб української спільноти у Польщі». Отже, нота протесту від ППЦ є цілком справедливою, оскільки йдеться про планування діяльності «ПЦУ» на канонічній території Польської Церкви.
