Константинопольському патріарху Варфоломію вкрай невигідно виносити українське питання на всеправославне обговорення, оскільки таке обговорення може призвести до небажаного результату. Адже цілий ряд Помісних Православних Церков виступив із різкою критикою дій глави Фанару. І у випадку фронтальних богословських дебатів за участю всіх Церков фанаріоти, напевно, зазнали б поразки.
Проте, схоже, що профанарські греки знайшли спосіб обійти соборний механізм розгляду церковних проблем – а саме, відродити з історичного нафталіну так званий інститут Пентархії. Тобто коло з п’яти стародавніх Помісних Церков, які нібито мають певну перевагу над усіма іншими Помісними Церквами, які мають пізніше походження.
За інформацією інтернет-видання Ортодоксія.інфо Олександрійська Церква надіслала листа на Фанар із проханням скликати нараду предстоятелів із цієї «п’ятірки».
Нагадаємо, до цієї «пентархії» фанаріоти зараховують Константинопольську, Олександрійську, Антіохійську, Єрусалимську Церкву, а також Церкву Кіпру.
Хід, безперечно, цікавий.
Якби Константинополю вдалося відновити чи відтворити таку еклезіологічну «архітектуру», то, можливо, він мав би шанси зміцнити свої позиції в поточному розкладі міжцерковних відносин.
Проблема, однак, полягає в тому, що ще треба переконати Єрусалимського патріарха Феофіла та Антіохійського патріарха Іоанна взяти участь у такій нараді.
Але ми знаємо, що досі вони зберігали як мінімум нейтральну позицію. А патріарх Феофіл зовсім пішов проти волі глави Фанару, коли ініціював зустріч предстоятелів Помісних Церков в Аммані.
Крім цього, між предстоятелями Єрусалимської та Антіохійської Церков існує невирішене питання щодо канонічної юрисдикції у Катарі. Це була одна з причин неучасті Антіохійської Церкви в Критському Соборі (також зустрічі в Аммані). Важко уявити, як саме патріарх Варфоломій зможе переконати їх відкласти ці суперечності убік, якщо не зміг цього зробити раніше.
Швидше за все, патріарх Варфоломій використовуватиме «патріотичну» риторику і залякуватиме предстоятелів вказаних Церков тим, що РПЦ може якимось чином вторгнутися на їхню канонічну територію і тому потрібно виявити грецьку солідарність, давши відсіч «варварам» із Півночі.
А можливо, навпаки, використовуватиме шантаж та погрози, натискаючи на хворі точки Єрусалимського та Антіохійського патріархату за допомогою «бульдозерної» дипломатії Держдепу США.
У будь-якому разі, тактика підвищення ставок, яку обрала РПЦ, рано чи пізно має призвести до «моменту істини», коли Помісні Церкви мають визначитися зі своєю позицією.
І якщо греки зроблять ставку саме на свою винятковість у Церкві, то дуже ймовірно, що таким чином вони відштовхнуть інші Помісні Церкви від себе, спровокувавши антирасистську реакцію.
Навряд чи інші Помісні Церкви захочуть миритись із роллю другосортних «варварів», яких не хочуть допускати до обговорення загальноправославних проблем.
