Отже, має місце реакція Олександрії – повністю узгоджена з Фанаром. Вона включає активацію інституту пентархії, що спав тривалий час (де Рим замінений Кіпром). Якщо за Аристотелем, цей інститут у Православ’ї нікуди не зникав, але продовжував існувати τῇ δυνάμει, а тепер його вирішили перевести в стан τῇ ἐνεργείᾳ. Певною мірою це фантом минулого, але він може ожити.

По суті, головною метою його реанімації є суд. По-перше, над ієрархами та кліриками РПЦ, які спробують в Африці перекласти синодальне рішення, яке Олександрійський Синод розцінив, говорячи тією ж арістотелівською мовою, як τῇ δυνάμει – у дії, тобто в стан τῇ ἐνεργεί. Додаткове засудження древніми патріархами знадобиться, якщо не подіє засудження Синодом Олександрійського Патріархату, а останнє навряд чи подіє. Російський Синод дав безліч формальних приводів для такого засудження – хоча б за фактичне скасування 6-го правила Нікейського собору. По-друге, це може бути суд над особливо балакучими ієрархами РПЦ та УПЦ МП, які зводили публічну хулу на давніх патріархів. По-третє, це може закінчитись навіть судом над священноначалієм РПЦ та УПЦ МП.

Навряд чи ці рішення будуть прийняті до РПЦ та УПЦ МП. Що, на жаль, підірве легітимність як загальноправославних церковних інстанцій, так і рикошетом судових і навіть ієрархічних інститутів усередині РПЦ.

Вся ця історія вже значно релятивізувала загальноцерковні механізми, але тепер ланцюгова реакція подій може прискоритися, і результати своєї значущості змагатимуться навіть з ефектами Реформації.

Архімандрит Кирило (Говорун), Телеграм