Історія з африканським турне РПЦ несподівано чітко виявила простамбульську (або «константинопольську») партію серед російських священиків та парафіян РПЦ. Здавалося б, від можливого повного розриву міжправославних відносин (якого очікують прихильники Стамбула) мають постраждати насамперед любителі поїздок на Афон, грецькими курортними храмами та кіпрськими православними пляжами. Я вже не кажу про рідкісних птахів, які регулярно відвідують єгипетські православні храми і причащаються (моляться) там із православним королем усієї Африки. А про розрив міжправославної єдності переживають особи з вищою світською, яких у Парижі можна зустріти значно частіше, ніж на Афоні. Я вже не кажу про нервових духом провінційних місіонерів, які далі, ніж до тещі в Урюпінськ, не виїжджали, але мають що сказать за загальноправославну єдність.

Здавалося б, чому такий розрив між матерією та духом? Реальністю, даною нам у відчуттях, та книжковим знанням? Може ті, хто займається матерією, знає, що за сто років конфліктів РПЦ із Константинопольським патріархатом сторони зробили один одному чимало… різного (одна історія з Православною церквою в США чого варта), особливо, коли в справу втручалася різна світська влада, але це не призвело у результаті «розриву міжправославної єдності». Так і тут – серйозно думати про те, що Стамбул далі битиме тарілки об стіну від того, що у Каїра з’явилися дрібні неприємності на півдні континенту – ну якось досить наївно.

Тобто протест буде, звичайно, слів ще скажуть чимало, але цікавими будуть не вони, а простамбульська партія, що виявилася в РФ. Це має однозначні та сильні паралелі з українською ситуацією. Тоді, на початку 2019 року, в момент істини, коли розкрилися карти, виявилося, що незважаючи на багато слів у соцмережах та на радіо, реально кількість готових перейти під крило Константинопольського патріархату та відстоювати «інтереси православної єдності» виявилося в межах дюжини священиків у Києві, та й там з півтори сотні на всю провінцію. На цьому дискусія про «єдність світового православ’я» у цій країні спочила. Цікаво, скільки і чого треба буде зробити стамбульському патріарху, щоб вона зів’яла і в Росії.

Микола Митрохін, Facebook