1. Головна
  2. navigate_next
  3. Історія
  4. navigate_next
  5. Як уніатство переписує історію України

Як уніатство переписує історію України

 «У 1596 році здійснилось приєднання частини Православної Церкви до Римо-Католицької у межах польсько-литовської державності. Спільнота, що повстала в результаті цього акту, одержала назву уніатської (пізніше – греко-католицької) церкви.»

(Encyklopedia Katolicka. Lublin 1989,t.2,s.1126.)

У різний час і в різні періоди історію України старалися переписати. Мета – інтерпретація тих чи інших фактів, чи їх замовчування в контексті впливу на суспільство. Щось схоже сьогодні можна спостерігати в діяльності УГКЦ. Ця релігійна конфесія, без усякого сумніву, активізувалася в усіх напрямках, доносячи до суспільства «альтернативну» історію України. Особливість їхнього викладу полягає в тому, що греко-католицизм підноситься, як позитивне і світле явище української історії.

На початку 90-х Греко-Католицька Церква відродилась, вийшла з підпілля, перетворилася в «церкву мученицю». Повстали нові корифеї, «національні герої» Шептицький, Сліпий, сьогодні уже Гузар. Своєрідні борці за українську самоідентичність, яким ставлять пам`ятники, підносять почесті. Та варто додати декілька штрихів щодо цієї тематики, аби розібратись у тому, чи може УГКЦ претендувати на свій відсоток у державотворенні.

Перш за все, потрібно проаналізувати причину виникнення цієї релігійної спільноти, мету і історичні обставини. Досить чітке визначення цього явища дає священик Олексій Добош: «Виникнувши в значній мірі з причин позацерковних, – як результат синтезу тодішньої місіонерської діяльності Риму, східної політики Речі Посполитої і користолюбних інтересів частини православної ієрархії, новоутворена конфесія стала претендувати на церковно-канонічну незалежність, на якесь своєрідне монопольне право української національної церкви. Від народу приховувалась духовно-еклезіологічна пустота унії, взамін якої пропонувалась казочка про спасіння українців Папою Римським від свавілля польських панів. Страшними протиріччями наповнені всі чотири століття існування Берестейської унії у всіх її аспектах – від конфесійно-політичного до індивідуально-пастирського».

Причини виникнення зовсім інші, ніж про це говорять уніати. З їхніх тверджень, що вони публікують у ЗМІ, – це бажання українців, вільне волевиявлення. Однак, це далеко від дійсності. Як може унія бути бажанням народу, коли у 1610 році від греко-католиків був один єпископ – Іпатій Потій, і той знаходився не в Україні, а у Вільно.

Справжнє обличчя унії мовою документів

Щодо «героїв» та «мучеників за віру», було би цікаво представити для прикладу митрополита Андрея Шептицького. На допомогу нам приходять його листи до різних політичних діячів у роки Другої світової війни. У 1944 році Галичина стала частиною Радянської України. І «мученик Шептицький» звертається до Сталіна з таким листом: «Йосифу Віссаріоновичу Сталіну, Вождю й Великому Маршалу непереможної Червоної Армії – привіт і поклін. В результаті переможного походу від Волги до Сяну і далі Ви наново приєднали західноукраїнські землі до Великої України. За здійснення цих заповітних бажань …весь український народ висловлює Вам щиросердечну подяку …Свій борг подяки ми сплачуємо, як можемо і вміємо, молитвою і проявом християнської любові до ближнього… Ця любов зобов`язує нас в першу чергу принести вам побажання всього доброго і віддати належну частку за словами Христа «кесарево кесарю»… Обіцяючи Вам наше щире співробітництво для розквіту держави тепер і на майбутнє. Поздоровляємо Вас і виражаємо щиросердечне побажання найбільшого добра, яким є вічність».

А тепер порівняйте з теперішніми їхніми заявами по відношенню до Сталіна і режиму. Йдемо далі. А як же з німцями? З Гітлером? Виявляється, можна сидіти на двох стільцях. 5 липня 1941 року, коли нацисти захопили територію України, митрополит Андрей звернувся у посланні: «Переможну німецьку армію, яка зайняла майже весь край, вітаємо з радістю і вдячністю за звільнення від ворога… Закликаю вас, отці і брати, до вдячності Богові…до послушності владі і посиленої праці… Кожний душпастир повинен в найближчу неділю відслужити подячне богослужіння і після пісні «тебе Бога Хвалимо» возгласити многолітня німецькій армії та українському народу».

У цей час німці вивозили дешеву робочу силу, орієнтовно  2, 2 млн чоловік. Із цим боролися усі: і радянська армія, і місцеве населення, і УПА. Лише греко-католики стояли осторонь. Більше того, збереглося звернення  Шептицького від 22 грудня 1942 року «До тих, що виїжджають на роботу в рейх»: «Як ваш душпастир я був би радий кожного із вас благословити на цю дорогу..,  перебування на чужині принесе вам в дечому користь і вигоду: навчитеся іноземної мови, пізнаєте людей і світ, наберетеся досвіду і знання, які можуть пригодитися вам в житті… Передусім тримайтеся своєї католицької віри і як вогню остерігайтеся всякої спокуси відступити від неї… Віра наша правильніша православної, тому що вселенська. Пам`ятайте, що ви зобов`язані виконувати всі роботи і справедливі накази старшин».  

Реалії

Як можна побачити з вищенаведених фактів, унія – завжди спроба пристосуватись і переписати історію під себе. Все рідше зустрічаються згадки про те, як українське населення силоміць переводилось в унію, як катували православних діячів, як закривали монастирі, ліквідовували братства. Та все частіше бачимо УГКЦ в новому образі – української церкви.

Апогеєм дволикості унії є їхня щорічна молитва на могилі Кобзаря в Каневі. Греко-католики розпиляються повагою до Тараса Шевченка, розповідаючи про те, який важливий внесок в історію України було зроблено цією постаттю. Та тенденції розгортаються таким чином, що, в скорому часі, люди почнуть забувати і те, що колись писав Шевченко про унію: «Ще як були ми козаками, а унії не чуть було, отам-то весело жилось». Чи можливо Кобзаря також просто перепишуть?

Марк Авраменко

Попередній запис
”Капелан” Майдану закликав до терору проти прихожан та священиків УПЦ (ВІДЕО)
Наступний запис
”Капелан” Майдану пригрозив розправою спікеру УПЦ КП

1 коментар. Leave new

  • Брехня в совєтському стилі. Так власне як її совєти переписали. А було насправді так, що ВСІ православні єпископи Русі на території Польсько-Литовської держави підписали артикули об*єднання з Католицькою Церквою у 1595 році. Потім відмовились тільки львівський єпископ Гедеон Балабан і перемиський під тиском князя Острозького. Тому це було канонічне поєднання православних Сходу з православними Заходу. На відміну від насильного захоплення патріархату Москвою у 1589, перепідпорядкування Київської митрополії у 1685 році, і псевдо-собору 1946 року у Львові, де себе дискредитували православні московського напрямку, “благословенні” безбожником Сталіним. Так, Шептицький його вітав, щоб запобігти нищенню безбожниками Церкви. Але бійці УПА були греко-католиками в своїй основній більшості, і саме греко-католицькі священики займалися духовною і патріотичною просвітою населення в довоєнні і воєнні роки. Тому не треба брехати.
    А Шевченко мав право писати що хотів, ми його не судимо і не обожнюємо. Він і Яна Гуса, і Лютера в поемах прославляв. То що – нам протестантами треба всім ставати?

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.

Последнее

Меню